Персональна сторінка Коваліва Олександера Івановича
Головна Статті Інші Що таке Національна Комора ?
Що таке Національна Комора ? PDF Друкувати Електронна адреса
Статті - Інші
Написав Oleksander Kovaliv   
Вівторок, 20 січня 2009 00:20

Простір в межах кордону України, включаючи прибережну смугу континентального шельфу виключної (морської) економічної зони – 3D – до центра Землі і – до Космосу (літосфера, атмосфера і гідросфера ) - є Національною КОМОРОЮ землі та її природних ресурсів, тобто - Національною КОМОРОЮ Основного національного багатства України, що перебуває під особливою охороною держави.

Конституція України (ст. 13-14) декларує також: «Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу – основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави»

Всі громадяни України (біля 43 млн громадян) є (мають бути і будуть) повноправними співвласниками свого Основного національного багатства та повноцінними володарями своєї Національної КОМОРИ.

Експерти оцінюють наше національне багатство (розвідані ресурси), яке знаходиться в нашій Національній КОМОРІ по-різному... (За попередніми розрахунками НАН України [РВПС] реальна величина національного багатства держави досягає 320-380 трильйонів доларів США, з них приблизно 83-88% — приходиться на природно-ресурсні багатства. В грошовому еквіваленті багатства на кожного громадянина припадає близько по 2 млн. доларів).

Хто фактично, в даний час, в Україні володіє нашим національним багатством, і хто є - “ЗАВКОМОРОЮ” ?
Де і в кого КЛЮЧ від НЕЇ ?  
Яку реальну користь від свого Національного багатства мають громадяни України ?
Саме, - з цього випливає головне запитання й основне завдання для його розв'язання...

Впевнений, що без комплексного розв'язання питань землі та її природних ресурсів в національних інтересах - в інтересах громадян України неможливо побудувати правову і заможну Українську державу.

Ці та інші вимоги вперше системно обґрунтовано в науковій монографії: Звершення земельної реформи: нова парадигма 

Зокрема, - стосовно сутності конституційного уособлення і розмежування прав власності на "землю"...

Для становлення українців заможними і повноправними громадянами унітарної, суверенної та незалежної, демократичної, соціальної, правової держави Україна, територія якої в межах чинного кордону є (має бути) цілісною і недоторканною, — ми повинні, насамперед, безапеляційно сприймати й адресно застосовувати слово «земля» — у двох його основних сутностях конституційного права власності (ст. 13, 14, 41 Конституції України), а саме:

- на землю та її природні ресурси (надра, ґрунти, ліси, повітряний простір, водні та інші ресурси) як на природні об'єкти права власності Українського народу — основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави і є головним природним (земельним) капіталом нації;

- на земельну ділянку (межу) як на об'єкт цивільних прав (нерухомість), що перебуває у власності громадян, юридичних осіб чи держави (приватна, комунальна і державна) і є земельним капіталом її власника. 

Тому, в Україні проблема не з ринком землі чи мораторієм на неї, а з першорядною необхідністю подолати гібридну брехню стосовно сутності та адресного застосування самого слова «земля» і зрозуміти, що бажана аграрна реформа є лише особливою складовою повноцінної земельної реформи. 

Конституційну аксіому як норму прямої дії, особливо на час звершення земельної реформи стосовно всіх категорій земель, повинен знати кожен громадянин України, і її мають трактувати офіційно та публічно всі (крім тих, хто займається антидержавною діяльністю) — наступним чином.

У першому значенні «земля» як природні об'єкти права власності Українського народу (у межах кордону, включаючи прибережну смугу континентального шельфу виключної (морської) економічної зони — 3D (X-Y-Z — до центру Землі і в Космос — своєрідна національна комора) не може бути предметом купівлі-продажу і не підлягає відчуженню будь-ким, на користь будь-кого і в будь-який спосіб. В іншому разі це означало б, що в процесі повноцінної купівлі-продажу (відчуження) природних об'єктів допускається не лише позбавлення прав власності українського народу на еквівалентну площу території держави і відповідну частку загальнонаціонального капіталу, а й перекреслення декларованих норм «унітарна, цілісна й недоторканна».

У другому значенні «земля» як земельна ділянка (межа) є об'єктом цивільних прав (нерухомістю) і, навпаки, може бути предметом купівлі-продажу й підлягає відчуженню. Адже для здійснення користування землею та її природними ресурсами (природними об'єктами права власності українського народу) існує сакральне слово: «межа», — до якої можна здійснювати користування будь-якою, в тому числі чужою власністю, а за межею — ні! Замкнутий контур межі уособлює ділянку, яка й перебуває у власності (приватній, комунальній чи державній) і є об'єктом цивільних прав, що дає право володіти, користуватися і розпоряджатися (продавати чи купувати) лише земельною ділянкою як власною нерухомістю або здавати її в оренду для здійснення в її межах відповідного природокористування.

За таких умов і на такій основі гарантується громадянам, юридичним особам та державі набуття і реалізація права власності на відповідно сформовані земельні ділянки (землю) та господарювання на них, що виступають відповідними об'єктами не лиш цивільних прав, а й обов'язків та вимог (дотримання регламентів) щодо природокористування і гарантій соціальної спрямованості економіки. Саме такі суб'єкти права власності (приватна, комунальна і державна) на земельні ділянки (землю) є рівними між собою і перед законом і не можуть конкурувати з правом власності українського народу на природні об'єкти (землю) 

В умовах ринкової економіки відводиться ключова роль формуванню нових механізмів взаємодії цих земельних прав та інтересів, що капіталізуються шляхом одержання прибутків (доходів), завдяки появі реального власника на конкретну земельну ділянку, в межах якої й виникає «право користування природними об'єктами права власності народу відповідно до закону», — як цього вимагає ст. 13 Конституції України, і на який (закон) влада поки що — не спромоглася...

Ця ключова вимога як норма, що для нас є своєрідною аксіомою — лише «користуватися» природними об'єктами права як чужим ресурсом і капіталом, що створює додану вартість (особливо в процесі землеробства, лісівництва, садівництва), а не «володіти» і не «розпоряджатися» ними, — розкриває повноцінне право власності українського народу на землю та її природні ресурси. Тому в усіх цивілізованих країнах світу сплачується земельна рента (єдиний земельний податок) за користування природними об'єктами. Водночас власник земельної ділянки як об'єкта цивільних прав сплачує податок на нерухомість за місцем її розташування, а орендар такої нерухомості сплачує її власнику — ще й орендну плату. 

І багато..., багато... іншого, - що випливає з декларованих норм Конституції України...  

Для суспільного обговорення і залучення громадянського середовища до практичного втілення наших напрацювань, основні їх засади розкрито на шпальтах всеукраїнської преси, зокрема газет: «Дзеркало тижня», «День».  

P.S. 

На-жаль, до цього часу (хоча б - від тоді - від коли створював цю персональну сторінку) влада України, дізнавшись про мої пропозиції - також через мій сайт, залишається глухою... Особливо, сподівався й надіявся на те, що наступний Президент України Петро Порошенко найкраще скористається моїми напрацюваннями, адже - цього, очевидно, й вимагала Революція Гідності...

Натомість лише окремі політики починали самовільно брати на озброєння мої окремі пропозиції (...надати перше право державі... створити земельний банк тощо...), - забуваючи посилатись на автора, права якого застережено...

А, - я продовжував друкувати статті, також в газеті центральних органів виконавчої влади «Урядовий кур'єр», зокрема,  Повноваження ресурсами приростаютьКонституція оминула чорноземи

Зауважу, що ще на-початку, - особливо після створення сайту, відповідальні й свідомі вчені й політики затамували подих ... Національна комора була логічним продовженням моєї публічної заяви: "У кого земля - в того влада!" Президентові України Леоніду Кучмі у 1995 році (Урядовий кур'єр - 26 грудня 1995 року),  а також у 2005 році (Урядовий кур'єр - 16 грудня) - Президентові України Віктору Ющенку - У кого земля - в того влада !  Через два роки, після відкриття цього сайту, так само заявив наступному Президентові України (оскільки він не читав в Інтернеті невиконані поради "попєрєднікам") 15 січні 2011 року через Урядовий кур'єр - У кого земля - в того влада ! В черговий раз (7 вересня 2017 р.) «Урядовий кур'єр» опублікував відповідну настанову:"У кого земля - в того влада !" - також -  Президентові України Петру Олексійовичу…

 

Цікаво, - що ж скаже - на цей раз НАРОДУ УКРАЇНИ - ВЛАСНИКУ НАЦІОНАЛЬНОЇ КОМОРИ - ОСНОВНОГО НАЦІОНАЛЬНОГО БАГАТСТВА УКРАЇНИ, - НОВИЙ ПЕРЕМОЖЕЦЬ - СЛУГА НАРОДУ - ГАРАНТ КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ - ВОЛОДИМИР ЗЕЛЕНСЬКИЙ, - звичайно, - не забуваючи посилатись на автора, права якого застережені...


Останнє оновлення на Субота, 11 травня 2019 20:28
 
© 2019 kovaliv.kiev.ua. Всі права захищено.
© 2008 Копіювання тексту без вказання лінку на орігінал - заборенено!