Персональна сторінка Коваліва Олександера Івановича
Головна Істина Деякі роздуми КОНСТИТУЦІЙНІ СУДДІ, ― не мовчіть…
КОНСТИТУЦІЙНІ СУДДІ, ― не мовчіть… PDF Друкувати Електронна адреса
Істина - Деякі роздуми
Написав Oleksander Kovaliv   
Середа, 09 червня 2021 12:41


ЗЕМЕЛЬНА ПРАВДА - і Конституційний Суд України...

Вже чверть століття, ― з моменту дії унікальних конституційних земельних норм (28 червня 1996 р.), та понад тридцять років ― з часу прийняття Декларації про державний суверенітет України (16 липня 1990 р.), продовжується «українська» гібридна колотнеча із землею та її природними ресурсами, що де-юра є абсолютною власністю Українського народу (всіх громадян) ― основним національним багатством і непозиченим природним капіталом нації, а де-факто, ― джерелом збагачення олігархату…

Наглядним доказом цієї антидержавної диверсійної діяльності ― є звуження декларованої норми «земля» ― до розуміння «поле», «ґрунт» (агроресурс) і, на такій основі, циклічне нав’язування українцям фальшивих знань «про землю» і неадекватних дій влади.

При цьому зловмисно залишено поза увагою справжнього власника (Українського народу) ― всі інші категорії земель (житлового, промислового та громадського будівництва, лісівництва, транспорту, зв’язку, енергетики, гірничо-видобувної промисловості, оборони, водно-господарської, природно-заповідної, природоохоронної, оздоровчої, рекреаційної історико-культурної та іншої діяльності).

За ради справедливості, зауважу, що багато моїх напрацювань, які вже розкрито ― науково й публічно, почали реалізовуватися також сьогоднішньою владою. Зокрема, розвинуто функціонуючі системи геопросторових даних, трансформовано «державний земельний орган» ― в «Держгеокадастр» тощо.

Однак, зараз, ― як ніколи, нав’язується людям ілюзорна думка про те, що здійснювані владою кроки стосовно запровадження ринку земель сільськогосподарського призначення ― є чудовою і, начебто, новою «земельною реформою» а прийняті ними зміни до «латаного й перелатаного» Земельного кодексу України та інших Законів України ― прирівнюються до «Земельної конституції»…

Натомість, я переконаний, шо нам треба вимагати «тут і зараз…» ― від гаранта Конституції України (слуги народу) Володимира Зеленського введення в конституційне поле України, здійсненних колгоспно-радгоспних земельних трансформацій, забезпечуючи одночасне й негайнезвершення комплексної конституційно вмотивованої земельної (земельно-ресурсної) реформи в Україні як нової парадигми  конституційного прагматизму, в тому числі стосовно земель сільськогосподарського призначення.

Впевнений, що цього бажав би ― сам ГАРАНТ, ― якщо б усвідомлював важливість такого кроку…

Чому? ― найвища пора це зробити «тут і зараз…».

Державна влада, особливо законодавча гілка, вже чверть століття приховує справжню й унікальну сутність чинних конституційних земельних норм про два різних права власності «на землю» (публічне і цивільне) та інші правочини, нав’язуючи громадянам дотепер гібридну брехню, приймаючи антиконституційні земельні закони… Замовчуються правдиві знання, зокрема про те, що частка кожного громадянина в нашому природно-ресурсному національному багатстві, який генерує непозичений капітал нації, оцінюється в грошовому еквіваленті, ― складає близько по 2 млн. доларів США.

І що ж ? ― насправді, декларують чинні земельні норми Конституції України...

По-перше. Норма ч. 1 ст. 13 Конституції України: «Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси (скорочено «земля та її природні ресурси»), які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу.» стосується всіх категорій землі як природних ресурсів (надр, ґрунтів, лісів, вод тощо), що є природними об’єктами неподільного і незмінного абсолютного (публічного) права власності (всіх громадян України), в тому числі «ґрунтів» (земель сільськогосподарського призначення). Природні об’єкти не є об’єктами цивільних прав і тому не можуть купуватися чи продаватися, а бути ― лише предметом «користування» на платній основі за встановленими регламентами
Ця унікальна формула стала також цементуючою основою до становлення України суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, що поширюється на всю її територію як унітарної держави. 
З моменту прийняття Конституція України, вимагалося провести делімітацію і демаркацію кордону; поіменну реєстрацію всіх громадян України ― як засновників держави і як співвласників землі та її природних ресурсів (природних об’єктів ― основного національного багатства); проведення обліку і взяття на повноцінний баланс власника (громадян України) всіх природних об’єктів (ресурсів),  забезпечуючи повноцінно функціонуючого Національного кадастру природних об’єктів, в тому числі Державного кадастру ґрунтів в агроландшафтах України (Державний кадастр агросфери України); моніторингу і контролю... Для цього мала бути створена відповідна позавідомча Національна земельна установа, на кшталт Національного банку України. На превеликий жаль, цього всього не зроблено ― дотепер

По-друге. Норма ч. 2 ст. 14 Конституції України: «Право власності на землю (земельні ділянки (межі) набувається і реалізується  громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону».

Ця логічна норма (ч. 2 ст. 14 КУ) можливого «набуття і реалізації» прав власності на земельні ділянки (землю) приватної, державної і комунальної (колективної) власності як на об’єкти цивільних правє базовою й унікальною формулою адресного відмежування об’єктів цивільних прав власності від природних об’єктів публічного права власності ―  для здійснення законного «користування» природними об’єктами чужого права власності ― в межах конкретних ділянок. Ця можливість як умова, водночас вимагає від власника земельної ділянки цілковитої відповідальності за стан і збереження наявних природних об’єктів ― в межах конкретної ділянки, і також є головною передумовою для можливого «набуття і реалізації» прав власності на земельні ділянки (приватна, державна, комунальна) ― як ключові  мотивації.  Адже, норма ч. 3 ст. 13 Конституції України декларує: «Власність (Українського народу) зобов'язує (власників ділянок і користувачів). Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству», оскільки, всім нам ―  громадянам (Українському народу) не потрібно набувати право власності на землю та її природні ресурси як на природні об’єкти. Таке право (володіння, користування і розпорядження) ― вже набуто нами конституційно (одночасно – із незалежністю держави, схваленою на всеукраїнському референдумі 1991 року, та ― з моменту (1996) прийняття Конституції України). 

По-трете. В цьому зв’язку, норма ч. 2 ст. 13 Конституції України декларує: «Кожний громадянин має право (лише) користуватися (господарювати) природними об'єктами права власності народу відповідно до закону» – у визначених межах земельних ділянок (землі), які набуваються в законному порядку (ч. 2, ст. 14 КУ).

Непревеликий жаль, через шулерську діяльність чиновників, впродовж чверть століття, особливо, прорадянських наукових і педагогічних «авторитетів», а відтак їхніх учнів ― можновладців, таке право Українського народу ― поки що не реалізовано… Як наслідок, органи державної влади не спромоглася дотепер розробити і схвалити конституційно вмотивований Закон України «Про право користування природними об'єктами права власності народу»… Натомість, виводять природні об’єкти із конституційного правового поля «власності» і самочинно  розділяють (на зразок Росії), деклароване абсолютне право власності суверена (народу), ― на три різні форми цивільних прав власності: – «державну», «комунальну (колективну)» і «приватну»…

Насправді, як на наше розуміння, все це має ознаки прямого злочину на найвищих щаблях влади, оскільки право законодавчої ініціативи належить Президентові України, народним депутатам, а також Кабінетові Міністрів (ст. 93 КУ).

По-четверте. Надважливо, шо норми Основного Закону України як норми прямої дії, водночас розкривають цілі й шляхи справжньої земельної реформи ― через формування громадянами (їхніми об’єднаннями) рівноправних суб’єктів господарювання, які одночасно ставатимуть власниками земельних ділянок (меж), що уособлюють господарські об’єкти, здійснюючи в таких межах раціональне природокористування. Саме ч. 4, ст. 13 Конституції України декларує: «Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання (користування різними громадянами як суб'єктіами – природними об’єктами в межах власної ділянки), соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом». Про цей тандем «власності і господарювання», який стосується всіх напрямків діяльності (рільництва, садівництва, житлового, промислового та громадського будівництва, лісівництва, транспорту, зв’язку, енергетики, гірничо-видобувної промисловості, оборони, водно-господарської, природно-заповідної, природоохоронної, оздоровчої, рекреаційної історико-культурної та іншої) також  «ні пари – з вуст»...

Очевидно, що здійснювана так звана «земельно-аграрна реформа» в Україні не введена в чинне конституційне поле і наслідки не імплементації конституційних норм стають все відчутнішими, особливо в сільській місцевості, та негативно впливають на функціонування природних агроландшафтів, на стан родючості ґрунтів, на навколишнє природне середовище

Адже, за цей час (25 років), на догоду олігархічним кланам, які мали і мають меркантильні й корупційні інтереси, депутатські більшості, що формувалися за такими ж інтересами, всіх скликань Верховної Ради України ― без винятку, приймали антиконституційні законодавчі земельні норми та вносили до них численні зміни (до тепер), що руйнували і продовжують руйнувати основи права громадян України «на владу» і «на землю», доводячи суспільство до зубожіння, і знищення ― самого державного устрою України. Цим самим поглиблюється правова прірва між чинними декларованими нормами Основного Закону України ― і прийнятими депутатами «законами» ― під виглядом «конституційно вмотивовані»...

Остаточне слово ― за Конституційним Судом України, якщо ― такий запрацює…

13 листопада 2019 р, ― в день прийняття Верховною Радою України в першому читані, так званого проекту Закону України «Про ринок землі», 46 народних депутатів України зареєстрували Подання ― до КСУ (єдиний орган, що зобов’язаний приймати відповідні рішення) щодо офіційного тлумачення положень статей 13 і 14 та інших норм Конституції України.

В цьому поданні наголошувалося на двох різних правах власності «на землю»: ― на землю та її природні ресурси як природні об’єкти прав власності Українського народу; ― на земельні ділянки (межі) як об’єкти цивільних прав власності та вимагалось відповідного тлумачення КСУ. Нажаль, ні автори подання, ні свідомі й відповідальні громадяни, ні гарант Конституції України (слуга народу) Володимир Зеленський, вже другий рік не можуть дочекатися від Конституційного Суд України ― повноцінного розкриття «владним мужам» правдивої сутності чинних конституційних земельних норм ст. 13 і 14. 

Вбачається, що оприлюднений («Дзеркало тижня» ― 4 листопада 2020 р.) проект рішення КСУ по цьому Поданню, декому із «владних мужів» не сподобався, ― оскільки конституційні норми захищають не олігархічні клани, а права всіх громадян України і кожного з них, особливо тих, ― хто бажає стати користувачем (господарем), котрий набуває суб’єктності цивільних прав «власності і господарювання» ― в межах конкретної земельної ділянки як об’єкта цивільних прав… 

Із цих причин та в доповнення до офіційно надісланих (22 і 25 вересня 2020 року) моїх обґрунтувань окремим суддям КСУ, я також публічно робив свої предметні зауваження до оприлюдненого проекту рішення КСУ на шпальтах всеукраїнських газет («Урядовий кур’єр» ― 24 вересня 2020 р. і «Дзеркало тижня» ― 13 листопада 2020 р.). 

Тому, ― тепер, як ніколи, ― реальна надія Українського народу (всіх громадян, які є повноправним власником «на владу» і «на землю», ― лише ― на правдиві знання, згенеровані мною (Олександер Ковалів), та на активну позицію громадян -читачів ― інтернет видань,  до чого також рекомендую прислухатися ― й суддям Конституційного Суду України... 

Останнє оновлення на Четвер, 10 червня 2021 07:25
 
© 2021 kovaliv.kiev.ua. Всі права захищено.
© 2008 Копіювання тексту без вказання лінку на орігінал - заборенено!