Сумнівною і незрозумілою, на нашу думку, є норма чинної Конституції України, де від імені Українського народу права власника на землю та її природні ресурси (основне національне багатство) здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування (ст. 13). Наприклад, органи місцевого самоврядування будь-якої області, району, чи села, селища, міста, здійснюючи права власника, можуть вирішити від імені Українського народу продати наявні землі, в т.ч. ґрунти, іншій державі; змінити цільове призначення родючих земель чи проголосити свою незалежність (всякі “ДНР” і “ЛНР”) в супереч іншим нормам Конституції України тощо.

Тому зважаючи на те, що унітарність вимагає від усіх громадян України (народу) на загальнодержавному рівні реалізації відкритого, прозорого, невідворотного і повноцінного права своєї власності на землю та її природні ресурси, а не просто – від органів державної влади та органів місцевого самоврядування, як це визначається в чинній редакції Конституції України, пропонуємо уточнити конституційну норму, – «хто і яким чином здійснює права власника від імені Українського народу», а також інші важливі положення. До того ж всі землекористувачі мають сплачувати відповідний єдиний загальнонаціональний земельний податок на новій рентній основі як за об'єкт права власності Українського народу.

Реальним функціональним інструментом з розробки основних засад національної політики стосовно землі та її природних ресурсів (особливо ґрунтів) – основного національного багатства – та здійснення контролю за її проведенням, а також з кадастрування і реєстрації прав має стати (подібно до Національного банку України) Національна земельна установа –  центральний орган державного управління з юридичним статусом, завдання, функції, повноваження і принципи організації якої повинна визначати Конституція України.

Одночасно чинності мають набути норми, що в конституційний спосіб забезпечуватимуть балансування повноважень і відновлюватимуть статус територій рад базового рівня та їх повноцінних повноважень, а також сприятимуть реальному прогнозуванню та плануванню розвитку всієї території у процесі землеустрою і землевпорядкування знизу (у межах і за межами населених пунктів). Також потрібно надати місцевим громадам максимальні й реальні повноваження щодо здійснення контрою за станом раціонального земле- і природокористування та охорони ґрунтів і довкілля відповідно до вимог національних регламентів.

Особливо це стосується норм, визначених Конституційними положеннями «основного національного багатства як об'єкта права власності Українського народу, що перебуває під особливою охороною держави» (ст. 13 і 14), які пропонується викласти в такій редакції:

Стаття 13. Земля, її надра, ґрунти, ліси, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснює Верховна Рада України через Національну земельну установу, підконтрольну та підзвітну Президентові України та Верховній Раді України в межах, визначених цією Конституцією.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування розпоряджаються земельними ділянками державної чи комунальної власності та визначеними природними ресурсами, що розміщуються в межах території таких ділянок, щодо їх цільового використання відповідно до закону.

Кожний громадянин і юридична особа мають право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.

Власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності на земельні ділянки і господарювання на них, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом і сплачують відповідний загальнонаціональний податок (за об'єкт права власності Українського народу) на новій рентній основі.

Стаття 14. Земля та її природні ресурси є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на земельну ділянку гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами, у т.ч. комунальними та державними, а також державою і територіальними громадами виключно відповідно до закону.

Викладені пропозиції щодо змін і доповнень вимагатимуть також внесення відповідних змін та доповнень до інших статей Конституції, низки законодавчих і нормативних актів, а також прийняття нових законів України, що забезпечить повноцінне функціонування норми першої, другої і третьої статей Основного Закону України.

ЛІТЕРАТУРА

1.    Докучаев В.В. Избранные сочинения: / В.В. Докучаев. – М.: Гос. изд-во сельскохозяйственной литературы, 1949. – (Том 2: Труды по геологии и сельскому хозяйству – 426 с.

2.    Яцук І.П. Ґрунти потребують захисту / І.П. Яцук, В.М. Панасенко // Журнал «Віче». – 2013 – № 15. – С. 22–25.

3.    Національна доповідь про стан родючості ґрунтів. [Електронний ресурс]. – К. – 2010. – 112 с. – Режим доступу: http://www.iogu.gov.ua/wp-content/uploads/2013/07/stan_gruntiv.pdf

Ковалив А.И. Обоснование изменений к конституции украины относительно почвы как основного национального богатства // Агроэкологический журнал. – 2015. – № 1. – С.

Институт агроэкологии и природопользования НААН

е-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів, Вам потрібно включити JavaScript для перегляду ,  Ця електронна адреса захищена від спам-ботів, Вам потрібно включити JavaScript для перегляду

Рассмотрены проблемы использования и охраны почв Украины как главного природного ресурса, источника жизни людей. Освещены основные факторы снижения плодородия почв. Обоснованы требования по применению норм: «земля», «почва», «лес», «земельные участки». Доказано, что в результате бессистемного природопользования и игнорирование национальных интересов в Украине происходит существенное снижение уровня не только плодородия почв, но и ухудшение состояния окружающей среды. Предложено внести соответствующие изменения и дополнения к отдельным статьям Конституции Украины, к ряду законодательных и нормативных актов, а также принятие новых законов Украины.

К л ю ч е в ы е  с л о в а: почва, лес, земля, Конституция Украины, природопользования, продовольственная безопасность.

Kovaliv O. Substanation of amendments to the constitution of ukraine concerning soil - as a the main national wealth of ukraine // Agroecological journal. – 2015. – No. 1. – P.

The Institute of Agroecology and Environmental Management of National Academy of Agrarian Sciences of Ukraine

е-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів, Вам потрібно включити JavaScript для перегляду ,  Ця електронна адреса захищена від спам-ботів, Вам потрібно включити JavaScript для перегляду

Normal 0 false false false RU X-NONE X-NONE MicrosoftInternetExplorer4

The problem of soil conservation and usage in Ukraine as the main viable resource is described. The basic reasons of soil fertility decline are characterized. Substantiated requirements for the application of the: "the land", "soil", “forest”, "land parcel". It is proved that due to unsystematic natural resources management and ignoring of national interests in Ukraine there is a substantial reduction not only of soil fertility, but also environmental degradation. It is proposed to make appropriate amendments and additions to certain articles of the Constitution of Ukraine, as well as a number of legislative and regulatory acts and adoption of new laws of Ukraine.

K e y w o r d s: soil, forest, land, Constitution of Ukraine, natural resources management, food security.