Персональна сторінка Коваліва Олександера Івановича
Головна Статті Інші Офіційний виступ в інституті П.Т. Саблука - вперше...
Офіційний виступ в інституті П.Т. Саблука - вперше... PDF Друкувати Електронна адреса
Статті - Інші
Написав Oleksander Kovaliv   
Четвер, 03 лютого 2011 10:33
Головна стаття
Офіційний виступ в інституті П.Т. Саблука - вперше...
Page #
Всі сторінки

 

Реалізаця Комплексної національної регуляторної політики криється в питаннях землі та її природних ресурсах - основне національне багатство України


27 лютого 2009 року в рамках Всеукраїнського конгресу вчених економістів-аграрників, який проходив в Національному науковому центрі «Інститут аграрної економіки» УААН, я виступив вперше в цих стінах і зробив наглядну презентацію на тему: «Національна регуляторна політика на новій рентній основі». При цьому свою коротку доповідь акцентував на землях сільськогосподарського призначення.

Пропоную витяг із стенограми (110-115), опублікованої в збірнику матеріалів Одинадцятих річних зборів Всеукраїнського конгресу вчених економістів-аграрників 26-27 лютого 2009 року.

 

Головуючий (П.Т. Саблук): Слово для виступу „Національна регуляторна політика на новій рентній основі” надається кандидату економічних наук, заступнику директора Департаменту розвитку сільських територій Міністерства аграрної політики України, заслуженому працівникові сільського господарства України О.І. Коваліву.

Ковалів О.І.:

Шановні учасники! Вести розмову про трансформацію, особливо земельних відносин, слід було б до початку проведення реформ. На жаль, до цього часу в Україні не визначено мету, етапи, завдання та механізми правового, економічного, фінансового і соціального розвитку та реформ у ринкових умовах, а також шляхів їх забезпечення і реалізації, адже прибутковість та вартість природних ресурсів прямо пропорційно залежать від стану і рівня їх використання, розвитку та прибутковості підприємств, особливо сільськогосподарських.

Земельна реформа також не супроводжувалась комплексом робіт із державного землеустрою, як основного інструменту державного управління, регулювання і реалізації аграрної реформи та здійснення заходів з формування мінімально неподільних ділянок (полів) за їх функціональним призначенням та системи заходів з раціонального використання й охорони ґрунтів.

Унаслідок таких непродуманих дій, під видом категорії земель сільськогосподарського призначення розпайовано понад 5 млн. гектарів деградованих, непридатних для сільськогосподарського виробництва та інших земель, які доцільно використати для будівництва, добування корисних копалин, розширення населених пунктів, заповідних, охоронних та інших об’єктів.

Адже в цивілізованих країнах світу, на ринковий досвід яких часто  посилаються, не продаються чи здаються під заставу хаотично визначені в натурі діляночки землі, а цілі фермерські господарства та масиви. При цьому процентні ставки кредитів не повинні перевищувати 5 відсотків.

У ринкових умовах на вартість земель, в першу чергу сільськогосподарського призначення, також впливають умови оподаткування, кредитування, ціноутворення та ціни на вироблену продукцію, стан наповнення вітчизняною сільськогосподарською продукцією внутрішніх і зовнішніх ринків.

Очевидним також є те, що в умовах, де високі банківські відсотки (20%) і низька орендна плата на рівні 1,5 % від вартості паю – вартість земельних паїв (ділянок) із впровадженням пропонованого “вільного ринку” зменшиться у рази. Цього допустити не можна.

Як один із головних механізмів протидії тіньовому продажу земель сільськогосподарського призначення пропонується законодавчо визначити і терміново впровадити механізм, де б перші трансакції чи зміна цільового призначення на всі розпайовані землі сільськогосподарського призначення незалежно від того хто ними фактично володіє, користується чи розпоряджається, проходили лише через пропоновану відповідну державну установу (її філії).

При цьому необхідно негайно (до прийняття законів про ринок землі та про державний земельний кадастр) надати можливість відчужувати (продавати до державної власності) земельні паї, набуті безоплатно у власність всім тим, кому вони не потрібні й кому терміново треба гроші. А не просто накладати мораторій, чи відпускати всіх селян у "вільне ринкове плавання", з яких більше половини пенсіонерів. Адже так і не дочекавшись зняття мораторію і можливості продати свої паї, багато людей вже померло.

Питання землі та її природних ресурсів, які конституційно визнано основним національним багатством, і до яких мають відношення майже всі галузі народного господарства і всі громадяни України, є пріоритетом держави. Тим більш, що це єдина конституційна норма, яка дозволяє нам законно робити власні кроки і не вступати в конфлікт з міжнародними нормами та вимогами, в тому числі – СОТ.

Конституція України базується на двох «китах» – це громадяни України, а також земля та її природні ресурси – основне національне багатство.

Саме тому  мої пропозиції ґрунтуються, перш за все, на цих двох основних складових Конституції України.

Оскільки аграрний сектор економіки як й інші, не може розвиватися автономно, тобто без комплексної політики держави, тому сучасний стан земельних відносин і використання земель в Україні вимагає нагального впровадження комплексних і системних радикальних заходів, спрямованих на виправлення допущених помилок, становлення ринкових земельних відносин, формування системи захисту прав усіх суб’єктів права власності, користування та розпорядження землею, включаючи державу і територіальні громади, створення умов для раціонального й ефективного природокористування та охорони ґрунтів і підвищення їх родючості, а також ґрунтовного впорядкування органів державної виконавчої влади та місцевого самоврядування з питань земельних ресурсів та природокористування.

Головне, що до питань землі та її природних ресурсів мають відношення всі громадяни, а не лише “селяни”, і ще головніше те, що всі вони хочуть їсти... Тому вся політика, економіка, екологія, соціологія і все-все, що пов'язано із життям та здоров'ям усіх українців, має функціонувати за відповідними гармонійними законами в межах всієї держави і світового простору, виходячи з національних інтересів.

Ця головна і невід’ємна передумова також забезпечує існування суверенної і незалежної, демократичної, соціальної та правової Української держави.

Володіючи, користуючись і розпоряджаючись землею, одночасно здійснюється природокористування. Ці відносини нерозривно пов’язані між собою та з територією України і мають слугувати насамперед інтересам її громадян.

При цьому необхідно усвідомити, що відповідно до Конституції України не існує приватної власності на землю, є приватна власність лише на земельні ділянки, а значить, не може існувати пропонованого вільного “ринку землі”.



Останнє оновлення на Четвер, 03 лютого 2011 10:51
 
© 2024 kovaliv.kiev.ua. Всі права захищено.
© 2008 Копіювання тексту без вказання лінку на орігінал - заборенено!