Персональна сторінка Коваліва Олександера Івановича
Головна Статті Інші Участь в круглому столі
Участь в круглому столі PDF Друкувати Електронна адреса
Статті - Інші
Написав Oleksander Kovaliv   
Субота, 14 лютого 2009 22:08

Не ринок землі, а комплексні ринкові земельні вілносини...

В Інституті законодавства Верховної Ради України пройшло чергове засідання «круглого столу» на тему «Законодавчі основи формування національного ринку землі».

Копія з газети «Голос України»

Науково-експертне обговорення земельної реформи

07.10.08  

1 жовтня 2008 р. в Інституті законодавства Верховної Ради України відбулося чергове засідання круглого столу на те­му: «Законодавчі засади формування національ­ного ринку землі».
Засідання відкрив директор інституту, член-кореспондент НАН України Олександр Копиленко, який відзна­чив системну роботу круглих столів та науково-практичних семінарів в інституті і, зокрема, підкреслив гостроту та злободенність законо­давчого забезпечення найбільш вагомої скла­дової національного багатства — земельних ресурсів країни.
Побажавши учасникам круглого столу активної і плідної дискусії, Олек­сандр Копиленко зауважив, що правове суп­роводження процесу формування ринку зем­лі в Україні є проблемою, яка ставить високі вимоги до правознавчої галузі, потребує пос­тійної уваги з боку науковців та політично не заангажованих юридичних експертів з цієї проблематики. Їхня співпраця з народними депутатами та відповідними комітетами Вер­ховної Ради України може стати запорукою ефективного законодавчого забезпечення розвитку не лише аграрного сектору, а й на­ціонального господарства.
В обговоренні питань узяли участь відпо­відальні працівники: Міністерства аграрної політики України — Олександр Ковалів, Держкомзему України — Надія Ключник, Академії аграрних наук України — Анатолій Яцик, Інституту «Укрземпроект» — Володи­мир Шаповал, секретаріату Комітету з пи­тань аграрної політики та земельних відно­син Верховної Ради України — Микола Красник, Ради з вивчення продуктивних сил України НАН України — Оксана Веклич, а також науковці Інституту законодавства Вер­ховної Ради України Олег Зайчук, Трохим Ковальчук, Олександр Кириченко, Ніна Нижник, Василь Шевчук, Володимир Черняк, Олена Богачова, Тамара Березянко, Сергій Бритченко, Олександр Данилюк, Ок­сана Клименко, Тарас Скомороха, Олександр Сокуренко.
Скажімо, Олександр Ковалів ( www.kovaliv.kiev.ua) у гостро по­лемічному виступі проаналізував проблеми формування ринку земельних ділянок, рен­тних відносин, наголосив на необхідності Національного банку землі, підкресливши, що стратегічна орієнтація України в напрямі подальшого розвитку ринкових відносин ви­магає дуже серйозного наукового вивчення й системного правового супро­водження процесів щодо включення в ринковий обіг найважливішого національно­го багатства — землі. Академік УААН Анатолій Яцик проана­лізував стан земель водного фонду України, запропонував конкретні заходи, невідкладна і практична реалізація яких зупинила б інтенсивне нарос­тання екологічно небезпечних проблем.
Під час дискусії Василь Шевчук відзначав, шо земля — найважливіший природний ресурс України, вона стано­вить основу життєдіяльності її населення. Земельний фонд нашої держави — 60,4 мільйона гектарів, більше половини — це рілля найвищої якості. Частина земельних ресурсів у складі продуктивних сил держави становить понад 40%. На використанні землі як безпосереднього чинника виробництва фор­мується близько 95% обсягу продо­вольчого фонду та 2/3 фонду товарів спожи­вання. У ресурсній забезпеченості соціально-економічного розвитку України земля стано­вить 40-44% (виробничі фонди та оборотні засоби — 20-21% трудові ресурси — 38-39%). Загальна вартість земель, переданих селянам безоплатно, за наявною оцінкою — 210 мільярдів гривень.
За площею сільськогосподарських угідь на одного жителя Україна (0,85 гектара) поступається тільки Канаді, США і Росії. За раціональної структури землекористування і відповідного наукового та ресурсного забезпечення наша держава здатна виробляти продуктів харчування на 140-145 мільйонів людей.
Учасник круглого столу Микола Красник визнав, що надзвичайно важливим для аграрного сектору країни стало прийняття в жовтні 2001 року Земельного кодексу, який узаконив приватну власність на землю і фактично сформував передумови для реалізації створення ефективного ринку зем­лі.
Ще до його прийняття досить швидко було здійснено приватизацію земель, які бу­ли в особистому користуванні громадян. Ринок земель, що перебувають у приватній власності громадян, нині налічує майже 16 мільйонів земельних ділянок на площі 3,4 мільйона гектарів, приватизованих громадя­нами згідно з Декретом Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 р. № 15-82. Ці землі сьогодні — у вільному ринковому обороті, їх купівля-продаж відбувається за ринкови­ми цінами. Державі необхідно лише стежити, щоб ці процеси вкладалися у правові рамки, «відшліфовувати» чинне законодав­ство.
Доктор економічних наук, професор Во­лодимир Черняк зазначив, що якби Україна мала той самий ступінь інтенсифікації еконо­міки, що й розвинуті європейські країни, то використання землі було б одним із найбільших джерел надходжень до державного бюд­жету. Сьогодні середній прибуток на гек­тар ріллі в країнах Європейського Союзу становить приблизно 500 євро. Отже, використання української ріллі на такому само рівні могло б приносити сукупний прибуток у сумі понад 16 мільярдів євро.
Ми в Україні розуміємо, що досягти тако­го рівня можна, лише послідовно впроваджу­ючи прозорі, конкурентні ринкові відносини в землекористування, отже, і купівлю-продаж земель усіх видів. У цьому напрямі вже здій­снено вирішальні і безповоротні кроки — пе­редусім ліквідовано монополію державної власності на землю. У радянські часи вся земля була в загальнонародній власності і на­давалася лише в користування, навіть ділян­ки під приватними житловими будинками. Перехід до ринково-демократичної системи супроводжувався запровадженням приватної власності на землю.
Доцент Тамара Березянко звернула увагу на те, що значні неузгодженості з ринковими принципами господарювання має механізм використання земель під забудову в містах. Тут діють переважно тіньові, непрозорі схеми — землі нібито «ви­діляються» для забудови на засадах оренди за ставками, які не мають нічого спільного з ре­альною цінністю, а насправді — продаються і перепродаються за цінами, що набагато вищі. Отже, майбутня влада має навести порядок у цій справі, ліквідувати залишки адміністра­тивно-командних відносин, побудувати пра­вові засади для дії вільних, прозорих, конку­рентних механізмів ринкового обігу будівель­них ділянок. До речі, налагодження їх потре­буватиме запровадження податку на нерухо­мість, який ураховував би реальну ринкову вартість призначеної для забудови землі — цим істотно зміниться спрямування великих грошових потоків на користь суспільства і держави.
Щодо земель сільськогосподарського призначення справа складніша. Про це казав у своєму виступі кандидат юридичних наук, доцент Сергій Бритченко. Ще 1992 року в Україні було ухвалено закон про паювання землі і майна колективних сільськогосподар­ських підприємств. Цей процес набув особ­ливої гостроти останніми роками. На сучас­ному етапі у власності держави залишилося менш як 28 відсотків угідь. Право на земель­ні паї одержали 6,8 мільйона працівників і пенсіонерів колишніх колгоспів і радгоспів. Середній розмір паю становить близько 4 гектарів. Разом — понад 27 мільйонів гекта­рів сільськогосподарських угідь. Однак цей процес досі не завершено остаточно — землі передано у приватну власність, але не скрізь із належним правовим оформленням.
Більшість із приватних ділянок — по­над 22 мільйони гектарів — передано в оренду. Здебільшого сільськогосподарські угіддя перебувають в оренді господарств — правонаступників колишніх сільськогоспо­дарських підприємств, колгоспів і радгоспів. Наступним кроком має стати створення пра­вових засад вільної купівлі-продажу цих зе­мельних ділянок.
Підбиваючи підсумки, перший заступник директора Інституту законодавства з наукової роботи, доктор економічних наук, професор Трохим Ковальчук наголосив, що під час об­говорення учасники круглого столу висло­вили багато плідних думок та конструктив­них ідей, застерігаючи при цьому від поспішного переходу до вільної купівлі-про­дажу земельних ділянок. Законодавчо-правове поле поки що не гарантує реальних передумов для запровадження вільного ринкового обігу сільськогосподарських земель.
Подальша ж тінізація цих процесів може призвести до вкрай негативних наслідків, зокрема, до нецільового використання земельних ресурсів, поширення спекулятивних операцій на земельному ринку та концентрації землі у власності обмеженої групи осіб. У результаті ви­никне реальна загроза незаконного привласнення унікального національного капіталу, яким є українська земля.
Не слід поспішати зі скасуванням морато­рію на продаж землі сільськогосподарського призначення. Верховна Рада України пішла на виважене і вельми важливе рішення, сво­го часу прийнявши поправки до Земельного кодексу і заборонивши продаж землі сіль­ськогосподарського призначення до 2010 ро­ку. Можна прогнозувати, що доти не виник­не підстав скасовувати це рішення і відкривати безперешкодний простір руйнівним для села процесам.
Учасники круглого столу сформулю­вали рекомендації, які будуть запропоно­вані Комітету Верховної Ради України з питань аграрної політики та земельних відносин, а також Міністерству аграрної політики України та Державному коміте­ту України із земельних ресурсів.

http://www.golos.com.ua/rus/article/1223295446.html
Останнє оновлення на Неділя, 19 липня 2009 12:53
 
© 2024 kovaliv.kiev.ua. Всі права захищено.
© 2008 Копіювання тексту без вказання лінку на орігінал - заборенено!