Персональна сторінка Коваліва Олександера Івановича
Головна Статті Урядовий кур'єр У кого земля - в того влада !
У кого земля - в того влада ! PDF Друкувати Електронна адреса
Статті - Урядовий кур'єр
Написав Oleksander Kovaliv   
Вівторок, 07 квітня 2009 20:10
Головна стаття
У кого земля - в того влада !
Page #
Всі сторінки

 

Беручи до уваги те, що аграрний сектор економіки та соціальна сфера села не можуть розвиватися автономно, тому пропоную визначати засади та мету Комплексної регуляторної політики щодо землі та її природних ресурсів, а також запровадити механізми одержання доходів на новій рентній основі.

Про це я доповідав нещодавно (8 квітня 2011 р.) в Інституті агроекології та економіки природокористування на засіданні Бюро Відділення економіки та продовольства Національної академії аграрних наук України, де прийнято відповідну постанову і, нарешті, рекомендовано взяти мої напрацювання до впровадження.

Може щось вийде...

Раніше я інформував так...

Президент України Віктор Федорович Януковач видав розпорядження від 23 червня 2010 року № 955/2010рп “ Про робочу групу з підготовки пропозицій з питань земельної реформи”, в яку включено й мене...
Сподіваюсь, що на цей раз Павло Іванович Гайдуцький цілковито підтримає мої пропозиції, адже Україні і, надіюсь, Президентові України потрібні справжні реформи...

Принагідно повернутись до пропозицій кратних п'ятирічним давнинам, починаючи з 1990 року ...

Зокрема, запрошую на сторінки Урядового Кур'єру, - до цього та інших номерів...

 

 Газета центральних органів виконавчої влади
"Урядовий кур'єр" № 239, 15 грудня 2005 року

У кого земля - у того влада !

Під такою назвою свого часу (26.12.1995) "Урядовий кур'єр" опублікував матеріал голови депутатської комісії з питань земельних відносин та розвитку сільського господарства Івано-Франківської обласної ради Олександера Коваліва. Нині автор працює заступником начальника Департаменту розвитку сільської місцевості та підприємництва Мінагрополітики України, очолює Комітет земельних відносин Асоціації фермерів та приватних землевласників і продовжує розробляти комплексні пропозиції з подальшої реалізації конституційних вимог щодо землі та її природних ресурсів - основного національного багатства країни. Головні з цих ідей викладені автором у статті, яку ми пропонуємо сьогодні нашим читачам.

 

У період державотворення та реформування відносин власності, який переживає нині наша країна, питання землі та її природних ресурсів набувають неабиякої ваги. Адже громадяни мають, врешті, відчути реальну користь від свого національного багатства. Проте через відсутність відповідної державної регуляторної політики в Україні відбувалося й відбувається неадекватне одержання (чи втрата) доходів від використання землі та її природних ресурсів, на які досі не встановлено реальну ціну. Тож нові власники часто-густо гріють на цьому руки. Не секрет також, що левова пайка фінансових потоків перебуває в тіні.

Більше того, громадяни незалежної держави, які набули найвищого права - стати повноправним господарем на своїй землі, не використовують цей свій надважливий привілей, бо в Україні не культивується почуття реального власника.

Відсутня також відповідна стратегія та дієві механізми здійснення нової державної політики, особливо за межами міських населених пунктів (так звані сільські території). Тим часом саме на цих територіях б'ють джерела самобутності української нації, тут, серед природних ландшафтів, сконцентрована більшість природних ресурсів, в тому числі водних і лісових, корисних копалин, особливо цінних ґрунтів тощо.

Прикро, але розвиток сільської місцевості переважно ототожнюється з розвитком сільськогосподарського виробництва і продовжує зводитись до такого ж вузького розуміння. При цьому не акцентується увага на конституційній вимозі, яка вказує, що кожний громадянин України має однакове реальне право стосовно свого "національного багатства", не залежно від того, де він проживає, чи працює, - в сільській місцевості, чи в місті.

Оскільки земельні питання часто фокусують лише на проблеми сільського господарства, то треба зауважити, що аграрний сектор економіки (як і інші галузі) не можуть розвиватися автономно - без комплексної політики держави. Проте до цього часу не визначено мету, етапи, завдання та механізми правового, економічного, фінансового і соціального розвитку реформ у ринкових умовах, а також шляхи їх забезпечення та реалізації, адже прибутковість та вартість природних ресурсів прямо пропорційно залежить від стану і рівня її використання, розвитку та ефективності самих підприємств, особливо сільськогосподарських.

Не здійснюються необхідні: аналіз, прогнозування і планування; довгострокове фінансово-кредитне забезпечення, особливо сільських сімей і сільськогосподарського виробництва; технічне і технологічне переозброєння; розвиток і функціонування соціальної сфери; створення нових робочих місць та зайнятість працездатного населення тощо.

Так звана "реформа" в основному зводилась до поділу родючих земель на земельні частки (паї) та "реформування" колективних сільськогосподарських підприємств у приватну власність, переважно на користь керівної верхівки.

Самі селяни, одержавши землю, так і не стали господарями на ній. Багато хто з них виїхав на заробітки. Переважна більшість так званих власників земельних і майнових паїв не знають, чого очікувати від непрозорої та непередбачуваної діяльності органів влади. Пропонований вільний ринок землі та іпотека також не спрацюють на користь самих селян-власників. Не втілюється основне гасло, під яким проходила реформа - "Земля має належати тим, хто її обробляє". Тоді як держава має бути безпосереднім учасником реформ та ринкових відносин в інтересах своїх громадян на національному та регіональних рівнях.

Вважаю, що лише після якнайшвидшого схвалення та реалізації комплексної національної регуляторної політики, яка, зокрема, розв'язуватиме проблеми через питання землі та її природні ресурси (до чого мають стосунок майже всі галузі народного господарства і всі громадяни України), виправлення помилок реформування та нинішнього соціально-економічного стану, вдасться врешті розбудувати правову державу.

Оскільки у приватній власності перебувають лише земельні ділянки, а не просто земля та її природні ресурси (основне національне багатство), то запровадження механізмів одержання збалансованих прибутків (доходів), в тому числі на користь суспільства внаслідок такого земле- та природокористування, має бути розмежованим і базуватися на новій рентній основі (авторські пропозиції) Пропоную оновлені Ренти.

Усі чотири ренти є взаємопов'язаними між собою та всіма учасниками, які використовують і споживають природні ресурси, та державою. Таке природокористування має бути платним для всіх і ґрунтуватися на прозорих механізмах одержання прибутків, а також на вільних комерційних відносинах за безпосередньої участі держави.

При цьому потрібно провести фундаментальну реформу існуючих державних інститутів, які мають стосунок до питань землі та її природних ресурсів.

Для цього Указом Президента України "Про реалізацію стратегічних національних інтересів у сферах земельних відносин та природокористування" насамперед треба створити (запропонований нами) Національний Банк (краще Національну КОМОРУ, або СКАРБНИЦЮ) землі та її природних ресурсів (можна Національний земельний банк) з відповідними регіональними та місцевими підрозділами як центральний орган виконавчої влади (підконтрольний та підзвітний Президенту України (краще - РНБО, як виняток - Кабінету Міністрів України). Цей орган утворюється в межах існуючої штатної чисельності, в тому числі на базі Департаменту геодезії, картографії і кадастру та Управління державного контролю природокористування Мінприроди України, Центру державного земельного кадастру та частини Держземінспекції Держкомзему України, мережі БТІ Держжитлокомунгоспу України, Державного підприємства "Інформюст" Мін'юсту України та окремих структурних підрозділів інших органів виконавчої влади.

Така національна установа має:

- здійснювати державну реєстрацію земельних ділянок і нерухомого майна, пов'язаного з ними та прав власності на них (єдина державна реєстраційна система), а також від імені держави забезпечувати і гарантувати права власності;

- формувати спеціальний банк даних про землю та її природні ресурси, створюючи геоінформаційні системи;

- здійснювати надходження та опрацювання необхідної інформації, її збереження, конфіденційність та використання в національних інтересах, а також в інтересах фізичних і юридичних осіб;

- реалізувати державну політику роздержавлення земель та утвердження відносин власності (виправляючи помилки) на користь громадян України, забезпечуючи здійснення перших транзакцій із земельними ділянками сільськогосподарського призначення, що передані безкоштовно в приватну власність, і тими, що належать до державної і комунальної власності тощо.



Останнє оновлення на Вівторок, 14 липня 2015 07:29
 
© 2024 kovaliv.kiev.ua. Всі права захищено.
© 2008 Копіювання тексту без вказання лінку на орігінал - заборенено!