Персональна сторінка Коваліва Олександера Івановича
Головна Статті Аграрний тиждень Сім раз різали, а раз - мірялиинах - Частина 2
Сім раз різали, а раз - мірялиинах
PDF Друкувати Електронна адреса
Статті - Аграрний тиждень
Написав Oleksander Kovaliv   
Головна стаття
Сім раз різали, а раз - мірялиинах
Частина 1
Частина 2
Частина 3
Частина 4
Всі сторінки

Всеукраїнська ділова газета
“АГРАРНИЙ ТИЖДЕНЬ.UA”
(в чотирьох частинах
впролдовж 11.02.2008 - 23.03.2008)


 

№ 06(050)  18.02.08-24.02.08

 «Сім раз різали, а раз - міряли» або що робити із земельними  паями.

Частина 2

 Пропаганда серед населення про те, що після зняття мораторію та запровадження вільного ринку запрацюють вигідні для селян інститути застави та іпотеки земель сільськогосподарського призначення, і вони внаслідок цього одержать великі кредити є міфічною, - так само, як те, що сусіди (власники) земельних паїв скористаються своїм першочерговим переважним правом купити паї в інших таких самих як вони і таким чином протистоятимуть сьогоднішнім орендарям - інвесторам  чи «грошовитим мішкам».   
Очевидним також є те, що в умовах, де високі банківські відсотки (20%) і низька орендна плата становить на рівні 1,5 % від вартості паю - вартість земельних паїв (ділянок) із впровадженням пропонованого “вільного ринку” зменшиться у десять, а можливо й більше разів. Цього допустити не можна.

- То яким чином захистити селян від непередбачуваного вільного ринку і які пропонуєте механізми ефективної протидії тіньовому продажу земель сільськогосподарського призначення?

- Насамперед доцільно підтримати на найвищому державному рівні напрацьовані мною комплексні заходи і впровадити прозорі та зрозумілі механізми ринкових земельних відносин. Цей процес потребує серйозного державного супроводження.
А як один із головних механізмів протидії тіньовому продажу земель сільськогосподарського призначення пропоную законодавчо визначити і терміново впровадити механізм, де б перші трансакції чи зміна цільового призначення на всі розпайовані землі сільськогосподарського призначення незалежно від того хто ними фактично володіє, користується чи розпоряджається, проходили лише через відповідну державну установу (її філії).

Тобто у разі виникнення бажання здійснити будь-які трансакції, за винятком успадкування родичами першої черги, чи намірів змінити їх цільове функціональне призначення, всі розпайовані земельні ділянки сільськогосподарського призначення не залежно від того хто ними фактично володіє, користується чи розпоряджається викуповуються лише відповідною державною установою за ціною, яка встановлюється чи складається для сільгоспземель.

При цьому необхідно негайно (до прийняття законів про ринок землі та про державний земельний кадастр) надати можливість відчужувати (продавати до державної власності) земельні паї, набуті безоплатно у власність всім тим кому вони не потрібні і кому нагально треба гроші. А не просто накладати мораторій, чи відпускати всіх селян у "вільне ринкове плавання", з яких більше половини пенсіонерів. Адже так і не дочекавшись зняття мораторію і можливості продати свої паї - багато людей вже померло.
Вважаю, питання землі та її природних ресурсів, які конституційно визнано основним національним багатством, і до яких мають відношення майже всі галузі народного господарства і всі громадяни України є пріоритетом держави. Тим більш, що це єдина конституційна норма, яка дозволяє нам законно робити власні кроки і не вступати в конфлікт з міжнародними нормами та вимогами, в тому числі – СОТ.
А, щоб унеможливити тіньові схеми обігу землі та усунути посередників, поряд із пропонованим заходами, необхідно формувати стабільні і ефективні сільськогосподарські землекористування та мінімально неподільних земельні масиви (лоти), в тому числі земельні ділянки змінені за їх цільовим функціональним призначенням лише в процесі комплексного науково-обґрунтованого державного землеустрою. Такі лоти (ділянки) мають прозоро і відкрито виставлятися на продаж (оренду, оренду з викупом) згаданою державною установою на вторинний ринок.
Функції такої державної установи повинен виконувати вже давно пропонований мною Національний земельний банк України разом із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Наступні трансакції із придбаними землями, а також проведення застави, іпотеки, внесення до статутних фондів або установчих (засновницьких) документів таких земель можуть здійснюватися через комерційні установи після набрання чинності законами України про державний земельний кадастр та про ринок земель. Вони відбуватимуться на вільному відкритому ринку через аукціони.
Одночасно необхідно посилити вимоги до визнання недійсними угод та запровадити кримінальну відповідальність за порушення чинного законодавства, зокрема за вчинені під час дії мораторію на відчуження землі.

Також визнавати конфіскованими (повернутими до державної власності) нелегально відчужені або необґрунтовано змінені за цільовим функціональним призначенням земельні ділянки (паї) незалежно від того, хто ними фактично володіє, користується чи розпоряджається, а також внаслідок будь якої іншої афери. 

Щоб не кортіло порушувати закон доцільно встановити кримінальну відповідальність за не виконання вище вказаних вимог, в першу чергу працівників органів державної влади і місцевого самоврядування, які мають будь-яке відношення до здійснення управління і контролю за використання та охорони земельних ресурсів.

- Чому саме так ?

- Оскільки держава Україна єдиною в світі визначила кому, скільки і яких земель сільськогосподарського призначення подарувати шляхом розпаювання і приватизації, сама визначила ціну паїв, не гарантуючи її, потім насильно замінила сертифікати на держакти, тому лише вона (держава) має першочергове право на купівлю таких земель у разі первинного відчуження їх чи необхідності зміни цільового призначення.

Вважаю, що саме цього прагне Прем’єр-міністр України Юлія Володимирівна Тимошенко. Адже, в процесі так званої «земельної реформи», в супереч здорового глузду і відомої народної мудрості - «сім раз міряй, а раз - ріж», в Україні майже 26 млн. га, в тому числі 18 млн. га родючих великих полів,  розділили майже на сім мільйонів кусочків землі (переважно на папері, бо більшість полів не розмежовано), куди потрапили не лише еродовані крутосхили, заболочені та природоохоронні землі, але й ті, що підлягають забудові, видобутку корисних копалин тощо. Фактично вийшло - «сім разів різали, а раз - міряли» А головне - земля так і не належить тим, хто її обробляє, хоч боротьба за оренду паїв та тіньовий ринок землі дійсно йде повним ходом.

Очевидно, що у таких танцях хтось або щось постійно заважає…
Наприклад. На засіданні РНБО три роки тому запитують «земельних реформаторів»: «Чому не знаєте кому, де і скільки дали землі?».. Відповідають: «Не знаємо»… «Чому?» – «Потрібно проводити інвентаризацію землі.» «А чого не проводите?..» – «Бо немає закону»… Вирішили: - розробити і прийняти Закон України «Про державну інвентаризацію земель».

У професіоналів таке рішення викликає сміх. Тому, що повноцінне виконання Закону України "Про землеустрій"(2003 року), хоча б в частині проведення інвентаризації земель (стаття 35 «Інвентаризація земель при здійсненні землеустрою» та інші) на основі грамотно складеного завдання замовником, дозволяє повноцінно провести інвентаризацію земель і вирішити комплекс заходів, в тому числі з перевірки в натурі (на місцевості) всіх земель первинного ринку (його частини) та кожної земельної ділянки в розрізі регіону (його частини), їх меж, розмірів, умов використання та відображення фактичного стану або виявлення змін у документації із землеустрою.
Тут криється інше, й можливо надто підступне, коли шляхом інвентаризації узаконювали самовільно зайняті чи незаконно придбані землі за тими, хто фактично використовує такі землі. 
Або, давайте з’ясуємо хто і що має продавати чи купувати ?



 
© 2024 kovaliv.kiev.ua. Всі права захищено.
© 2008 Копіювання тексту без вказання лінку на орігінал - заборенено!