Всі чотири пропоновані ренти є взаємопов'язаними між собою та всіма учасниками, які використовують і споживають природні ресурси, й державою. Механізми визначення і функціонування рент є складовими формування та генерування суспільно-економічних процесів. Природокористування повинно бути платним для всіх і мають діяти прозорі механізми одержання прибутків при безпосередній участі держави.

В комплексі цих першочергових і невідкладних заходів як стратегічних національних інтересів передбачається схвалити відповідні Національні Програми конкретних заходів, виконання яких буде цілковито і в повному обсязі фінансуватися.

Для реалізації пропонованого необхідно негайно (в комплексі з іншими заходами) провести фундаментальну реформу існуючих державних інститутів, які мають відношення  до питань землі та її природних ресурсів, а не просто реорганізувати чи пере підпорядкувати Держкомзем України.

В першу чергу, доцільно утворити на базі Департаменту геодезії, картографії і кадастру та Управління державного контролю природних ресурсів Мінприроди України, Центру державного земельного кадастру та частини Держземінспекції Держкомзему України, БТІ Держкомкомунгоспу України, Державного підприємства “Інформюст” Мін’юсту України державну установу (Національний Банк землі та її природних ресурсів) з відповідними регіональними та місцевими підрозділами як центральний орган влади, підконтрольний та підзвітний Кабінету Міністрів України. Така Установа забезпечуватиме державну політику у сферах земельних відносин та природокористування, гарантії права власності і користування, контроль, надходження та опрацювання необхідної інформації, її збереження, конфіденційність та використання в інтересах національної безпеки України. Особливий статус надається Бюджету пропонованого Національного Банку землі та її природних ресурсів.

Враховуючи те, що в Україні держава безплатно передала (подарувала) понад 25 млн. гектарів родючих земель, і щоб уникнути нерегульованого ринку їх, та з метою формування цілісних масивів (лотів), - перші трансакції із земельними ділянками, переданими безкоштовно в приватну власність, і тими, що належать до державної і комунальної власності мають проходити лише через пропоновану державну Установу. Сільські товариства цю проблему не врегулюють. Наступні трансакції (вторинний ринок земель), включаючи іпотеку можуть здійснюватися через комерційні банки.

Лише, після утворення такої державної установи необхідно:

1. Підпорядкувати частину Держземінспекції Держкомзему України (в частині здійснення контролю за екологічним станом земель) Мінприроди України.
2. Впорядкувати регіональні підрозділи органів земельних ресурсів, підпорядкувавши їх виконавчим органам сільських, селищних та міських рад народних депутатів без дублювання повноважень вказаних вище.
3. З метою забезпечення реалізації Державної земельної політики щодо земель сільськогосподарського призначення, водного і лісового фондів, гармонійного врегулювання допущених помилок при реформуванні відносин власності в аграрному секторі економіки, проведення комплексного землеустрою та перспективного розвитку сільських територій, екологізації сільськогосподарського виробництва, раціонального використання та охорони, збереження і підвищення родючості ґрунтів необхідно перетворити Державний комітет України по земельних ресурсах (всі інші підрозділи) в Державний департамент по земельних ресурсах, як урядовий орган, підпорядкувавши його, а також Державне підприємство “Головний науково-дослідний та проектний інститут землеустрою” і регіональні інститути землеустрою Міністерству аграрної політики України.

При цьому обов’язково необхідно:

1. Визначити Міністерство аграрної політики України єдиним центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин стосовно організації використання та охорони земель сільськогосподарського призначення, лісового та водного фондів;
2. Скоординувати діяльність Державного підприємства і його регіональних інститутів землеустрою, Українського інституту аерофотогеодезичних вишукувань, Державного технологічного центру охорони родючості ґрунтів і його регіональних підрозділів та інших підприємств, фондів і проектів, як головних наукових і виробничих виконавців комплексу робіт з проведення земельної реформи та врегулювання земельних відносин в сільській місцевості (геодезичних, землевпорядних, кадастрових та інших вишукувань, прогнозування, проектування, землеустрою, моніторингу земель сільськогосподарського призначення, а також розробок з питань раціонального використання, охорони і відновлення родючості ґрунтів, а також здійснення авторського нагляду);
3. Визнати першочерговими роботи з проведення землеустрою на національному і регіональних рівнях, сільських територій, землеволодінь та землекористувань в системі заходів з подальшого здійснення (виправлення) земельної реформи;
4. Вважати, що: центральною ланкою економіки землекористування є земельна регуляторна політика держави; головною фігурою формування сільськогосподарського землекористування є селянин - власник як працюючий товаровиробник; організаційно-господарською основою формування землекористування - виробничо-економічна та екологічна доцільність використання земельних ресурсів.

Ціна реалізації пропозицій наступна.

1. Взаємоповага і реальні стосунки між органами влади та всіма власниками і користувачами землі та її природних ресурсів, а також гарантована реалізація внутрішньої регуляторної політики України.
2. Додаткове введення в економіку України капіталу, внаслідок пропонованих заходів, щорічно на загальну суму 30-50 млрд. грн..
3. Звільнення Державного бюджету від прямого фінансування галузей виробництва, які використовують землю та її природні ресурси.
4. Виправлення допущених неузгоджень і помилок земельної та аграрної реформ. Усунення наявних проблем, в тому числі щодо використання і охорони землі та її природних ресурсів - основного національного багатства.
5. Передбачається, що реалізація заходів через пропонований державний інституту дозволить (через два-три роки після його створення і функціонування) подвоїти Державний бюджет України.
6. Гарантування цілісності території України, реалізація конституційних прав громадян та інших завдань національної безпеки і оборони тощо.