НАШІ: "ПРАВО і ПРАВДА" - ЗАВЖДИ ПЕРЕМАГАЮТЬ!..
 

Відповідно до чинних норм Конституції України земля та її природні ресурси (стисло «земля»), які знаходяться в межах території (визнаного державного кордону) суверенної, унітарної цілісної й недоторканої держави «Україна», природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони ― є об’єктами права власності Українського народу (ч. 1, ст. 13 КУ) і водночас декларуються: «Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави» (ч. 1, ст. 14 КУ).

Друге речення частини першої статті 13 Конституції України (стосовно "землі та її природних ресурів") декларує: «Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України».

Слід наголосити на імперативному чиннику: "в межах", ― ЛИШЕ "В МЕЖАХ, ВИЗНАЧЕНИХ КОНСТИТУЦІЄЮ УКРАЇНИ", який  ― є НАДВАЖЛИВИМ !

Нами доведено, що будь-які "визначені" ― ТАКІ «права власника» (володіння, користування чи розпорядження) в Конституції України ― ВІДСУТНІ…

Із цих та інших підстав, ― ВИЗНАЧЕННЯ (перебирання) не конституційних ПОВНОВАЖЕНЬ (прав) ― органами державної влади та органами місцевого самоврядування, ― або будь-ким іншим ― є НЕКОНСТИТУЦІЙНИМ, ПРОТИПРАВНИМ і АМОРАЛЬНИМ ЗЛОЧИНОМ...

Дещо ― детальніше тут:  Неконституційність КОДЕКСІВ України в частині власності на землю та її природні ресурси як на природні об’єкти ― основне національне багатство…