"ВИШИЙТЕ, МАМО, бронежилет"

В Києві 23 травня 2024 о 15:00 відбулася довгоочікувана презентація книжки "ВИШИЙТЕ, МАМО, бронежилет" – мого товариша геніального ПОЕТА-ФІЛОСОФА БОГДАНА ТОМЕНЧУКА - з Івано-Франківська... "Вечірній Київ" також затамував подих...    https://vechirniy.kyiv.ua/news/98748/

З ВІРОЮ - В НАШУ КОГЕРЕНТНУ ПЕРЕМОГУ !...

Деякі ФОТО

 https://www.facebook.com/share/p/P11fThC7BCL4YMV7/ 

 Про цю подію правдиво інформував, як на мене, також присутній – Ігор Лікарчук на своїй сторінці так:

Дві години пролетіло за мить… У вщерть заповненій залі в лункій тиші дві години панувало високе слово поезії про Україну, про страшну війну, про наших Героїв, про їхній подвиг та непохитну мужність, про матерів, які проводжали синів і чоловіків на поле бою, та про те, як їх зустрічають на щиті... Поезія у виконанні автора Богдан Томенчук та відомих майстрів слова –  Наталії Сумської, Олексія Паламаренка… А іще виконання цих поезій під гітару незбагненною Богданкою Трофімюк… Лунала поезія і музика , а на очах у багатьох, включаючи чоловіків, –  сльози; у виконавців – від болю, глибини і значущості слів, які вони вимовляли, нервовий спазм перехоплював горло; а слухачі, як ковток чистої, хоч і гіркої води, вбирали почуте в себе, і співпереживали, пишалися, співчували, палали ненавистю до ворога.., Бо слухали справжню поезію високого класу…

Це я про учорашню презентацію збірника поезій мого хорошого товариша, освітянина, колегу – Богдана Томенчука, учасником якої мав за честь бути. Та і назва збірки поезій – «Вишийте, мамо, бронежилет» – занадто промовиста і так чіпляє за живе, що не знаходжу слів для розповіді про те…

А якщо зважити на ауру Актової зали Православної Богословської Академії Православної церкви України, передзвін курантів Михайлівського золотоверхого собору і усвідомлення того, що за годину до початку презентації у соборі відспівали двох Героїв, які повернулися з війни на щиті… Саме про таких Героїв, їхніх побратимів –  кожна поезія. У рядках і між ними. Про Героїв, яким мама-Вітчизна, вишила бронежилет…

Дякую, пане Богдане! Доземно і щиро. За правду, хоч і гірку, за віру в Перемогу, за те, що слухаючи такі поезії, укотре і потужно відчуваєш себе українцем і відчуваєш отой бронежилет на собі…

P.S. Між іншим, це вже 27 презентація збірки. У великих і малих містах, селищах. І як розповів мені автор, коли у невеликому селищі на презентацію приходить кілька сотень людей та всі купують збірку, то якесь невідоме відчуття схоплює серце й міцно тримає його в руках. Між іншим, організатори презентації зазначили, що зібрані впродовж 26 презентацій 500 тис. грин вже пішли воювати також… А учора, як мені здалося, більшість тих, хто купував збірку, решту від сплачених п’ятисот чи тисячі гривень не просили і не чекали. Хоч книга коштувала лише 300. Насправді, вона коштує набагато більше. І цю вартість у грошовому виразі передати неможливо..: А тому могла б бути презентована в столиці у величезних залах, включаючи університетські. Дуже сподіваюсь, що можливо так і буде. Contra spem spero

Із книжки (ст. 16)