КЛЮЧ ДО УСПІХУ - В НАЦІОНАЛЬНІЙ ЗЕМЕЛЬНІЙ КОМОРІ УКРАЇНИ

«Що таке Національна КОМОРА землі та її природних ресурсів - єдиного Основного національного багатства України /Національна Земельна Комора, або просто - Національна Комора України? 

Простір в межах кордону України, включаючи прибережну смугу континентального шельфу виключної (морської) економічної зони – (X-Y-Z - до центра Землі і в Космос) - є Національною КОМОРОЮ землі та її природних ресурсів, тобто - Національною КОМОРОЮ Основного національного багатства України, що перебуває під особливою охороною держави.  

Всі громадяни України (біля 44 млн. громадян) є (мають бути і будуть) повноправними співвласниками свого Основного національного багатства та повноцінними володарями своєї Національної КОМОРИ.

Експерти оцінюють наше національне багатство (розвідані ресурси), яке знаходиться в нашій Національній КОМОРІ по-різному... (За попередніми розрахунками НАН України [РВПС] реальна величина національного багатства держави досягає 320-380 трильйонів доларів США, з них приблизно 83-88% — приходиться на природно-ресурсні багатства. В грошовому еквіваленті багатства на кожного громадянина припадає близько по 2 млн. доларів).

Хто фактично, в даний час, в Україні володіє нашим національним багатством, і хто є - “ЗАВКОМОРОЮ” ? Де і в кого КЛЮЧ від НЕЇ ? Яку реальну користь від свого Національного багатства мають громадяни України ?

З цього випливає головне запитання й основне завдання для його розв'язання.

Тому без комплексного розв'язання питань землі та її природних ресурсів в національних інтересах - в інтересах громадян України неможливо побудувати правову і заможну Українську державу».

Пізніше (середа 12 жовтня 2016 - 11:49), – за наявності вченого звання – старший науковий співробітник із спеціальності – Економіка та управління національним господарством, я додав до цього тексту на цій сторінці посилання на нові публікації в газеті «Урядовий кур'єр»: «Повноваження ресурсами приростають. Конституція оминула чорноземи» і написав:

«Вже вісім років тому (від тоді коли створював цю статтю) вся влада України дізналась про мої пропозиції. Сподівався і надіюсь, що теперішній Президент України Петро Порошенко найкраще скористається моїми напрацюваннями, - цього, очевидно, й вимагає сьогодення. Окремі політики вже починають це робити (перше право держави... створити земельний банк тощо...), забуваючи посилатись на автора, права якого застережені... Адже, ще на-початку, особливо після створення сайту, відповідальні й свідомі вчені й політики затамували подих ... Національна комора була логічним продовженням моєї публічної заяви: "У кого земля - в того влада !"  Президентові України Леоніду Кучмі у 1995 році (Урядовий кур'єр - грудень 1995 року),  а також у 2005 році Президентові України Віктору Ющенку - У кого земля - в того влада !  Через два роки, після відкриття цього сайту, так само заявив наступному Президентові України (оскільки він не читав в Інтернеті невиконані поради "попєрєднікам") у січні 2011 року через Урядовий кур'єр - У кого земля - в того влада !

Напевно буду готувати відповідну настанову:"У кого земля - в того влада !" також - Петру Олексійовичу…».

Після успішного здобуття (грудень 2016) наукового ступеня – доктора економічних наук за спеціальністю – Економіка природокористування та охорона навколишнього середовища (в основу роботи покладено наукову монографію «Звершення земельної реформи в Україні: нова парадигма» - травень 2016р.), я через рік, як і заявляв, підготував відповідну настанову в газеті «Урядовий кур’єр»: «У кого земля - в того влада !».

В четвер, 05 жовтня 2017 (07:46) виклав на своїй сторінці: «Починаю наступати на невігластво в земельній справі. Може, на цей раз, зрозуміє проблему владна еліта...

Прошу прочитати мою статтю   «У кого земля - у того влада!»

Ваша оцінка і активна участь у процесі поширення правдивої інформації – дуже важлива для становлення сильної і заможної України – і кожного громадянина зокрема...

При посиланні не забувайте про авторство, бо БОГ і люди усе бачать…»

Оскільки не було жодної реакції, навіть від Уряду Володимира Гройсмана, (враження таке, що урядовці не читають «Урядовий кур'єр»), я запропонував матеріал (електронною поштою) редакції газети «Дзеркало тижня» як елітній, - із надією, що українська еліта, в тому числі владна…, - читає цю газету… 

На моє здивування, стаття «Земельний диявол. Як зняти прокляття із земельної реформи» була надрукована – дуже швидко (та ще шість статей поспіль)…

Базуючись на попередніх розрахунках НАН України, де реальна вартість природного капіталу держави (разом із Кримом) – основного національного багатства України досягає 320-380 трлн. дол. США. З них, доступні  багатства основного капіталу нації в сукупності становить лише 90 трлн. дол. (четверта частина), що на кожного громадянина припадає близько по 2 млн. доларів, нами обґрунтовано і передбачено ряд прогнозованих успіхів. Зокрема, через два роки від початку повноцінного звершення основного етапу пропонованої комплексної земельної (земельно-ресурсної) реформи в Україні будуть задіяні в ринкову економіку України доступні капіталізовані природно-ресурсні багатства (земля та її природні ресурси), що в грошовому еквіваленті сумарно становитимуть лише десяту частину, або – майже 9 трлн. дол. США. 

Важливо, що роль утримувача такого капіталізованого основного національного багатства має виконувати нова позавідомча Національна земельна установа України – за аналогією до Національного банку України. Ця установа як інститут, на відміну від інших, матиме свій бюджет і складовий рентний банк і виконуватиме багатоцільові функції та завдання, не притаманні Національному банку України, державному бюджету України та комерційним банкам. Зокрема, супроводжуватиме фінансову підтримку звершення земельної реформи, а також сприятиме генеруванню Державного і місцевих бюджетів та золотовалютних запасів, продовольчої та енергетичної безпеки, збереженню цілісності території України, інших завдань національної безпеки тощо.

Участь цього не позиченого капіталу, поряд із стрімким зростанням економіки України та регіональним розвитком, також стимулюватиме стабільність національної валюти і утримання облікової ставки Національного банку України – на рівні до 2-х відсотків і гарантуватиме дешеве довгострокове кредитування – на рівні до 3-х відсотків тощо.

Прогнозується, що внаслідок раціонального використання ресурсів (багатства нації), щорічно надходитимуть в спеціалізовану Національну земельну установу України (в розрізі районів і міст обласного підпорядкування) кошти у вигляді рентної плати чи земельного податку в середньому на рівні – 1 % від їхньої загальної капіталізованої вартості. Ця сумарна величина становитиме на початковий період – майже 90 млрд. дол. США і збільшуватиметься щорічно. З них понад 50 млрд. дол. США має використовуватися, починаючи із наступного року поступлень, на розвиток підприємництва (підтримку ініціатив, особливо малого і середнього бізнесу) – лише для активних учасників реформи.

Оскільки, всі громадяни України є співвласниками свого основного національного багатства і безпосередніми (в загальному – пасивними) учасниками звершення земельної реформи, тому інша частина доходів (понад 26 млрд. дол. США) повинна поступати на особисті рахунки кожного громадянина, або – по 50 дол. США щомісяця. Прогнозується, що за умов інтенсивної участі працездатних громадян у системному звершенні здійснюваної комплексної реформи, – впродовж трьох років поспіль ця сума може зрости до 70-80 млрд. дол. США, або по 150 дол. США – щомісяця кожному громадянину, і так – по життєво…

Однак, громадяни України (український народ) в існуючих умовах політиканства і брехні не відчувають реальної вигоди від свого основного національного капіталу, і не відчуватимуть доти, – допоки діятиме в суспільстві та й – у владних структурах гібридний принцип:  «розподіляй і володарюй» як, немовби, «насущна потреба»…

Ймовірно, для цього й створюються численні партії, рухи... Через власні телеканали і пресу постійно нав’язується неправдива інформація, сіється недовіра до всіх – і до всього українського, – до власної держави, її конституції… Втовкмачується у голови малосвідомих і малоосвічених людей (нажаль, їх поки-що – більшість), що, начебто, кожен має мати «свою думку» – про все і до всього, особливо – до проукраїнського… Підтримується брехня, нетерпимість, цькування – і т. д., і т. п… 

Враження таке, особливо перед черговими виборами, що все робиться для того, щоб ці два найсакральніших права «на землю» і «на владу» діяли б як мимобіжні чинники і ніколи не могли б належати народу України. Як наслідок, переважна більшість українців під «землею» дотепер, здебільшого, розуміють: «поле», «ґрунт»… і впевнені, що це право належить – лише «селянам», а «влада», немовби «по праву», має належати – лише олігархічній «вибраній еліті».

Нажаль, так само думають майже всі ті, – хто «намірився» балотуватись на посаду Президента України чи в Народні депутати України… Саме, – із цих причин обминають проблему «ЗЕМЛІ», а також – через клеймо про дійсну небезпеку запровадження непрогнозованого і поспішного «ринку родючих угідь»…  Бо й, справді ж, родюча земля – це хліб і до-хліба, м'ясо й молоко, мед і бджола, фрукти й овочі – це наша життєдайна природна потреба, адже кожна людина (міщанин також) має, і насправді хоче, їсти щодня – щоб жити й творити… У цьому правічному життєвому дійстві головним об’єктом була і залишається «земля» як господарство, що існувало і має функціонувати невід'ємно від головної їхньої фігури (суб'єкта) – господаря-селянина.

Тому, вирішення проблеми стосовно родючих земель для всіх нас є дійсно актуальним і надважливим, і той, – хто уважно читатиме, хоча б, мої статті в DT.UA побачить реальний шлях врегулювання даних питань як складових повноцінного звершення земельної реформи в Україні.

Переконаний, що всі мої наявні напрацювання та ряд нових обґрунтувань чекають реалізації, - шляхом системного формування й прийняття відповідних законів, нормативно-правових актів та запровадження загальнонаціональних організаційно-фінансових заходів і пропонованих механізмів та ін. - повноцінного і беззаперечного звершення земельної реформи в Україні як нової парадигми…

Так не пропонує жодна політична сила, чи громадська організація...  

Важливо, що авторські права, в тому числі публічно, застережені. Всі чесні люди знають, особливо політтехнологи, що правдива публічна заява автора про злодійство (плагіат) з боку будь-якого кандидата, чи політсили – це передчасна «смерть» – для них (зокрема кандидата) …