Після чергового обрання Президента України було прийнято новий Указ “Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки” від 3 грудня 1999 р. № 1529, яким доручалося прискорено здійснити організаційні заходи з реформування протягом грудня 1999 - квітня 2000 року колективних сільгосппідприємств на засадах приватної власності на землю та майно.

Цей Указ викликав неабияке пожвавлення в суспільстві. Розгорнули активну діяльність як прихильники, так і противники проведення реформ. Для надання більшої вагомості та підсилення дії нового акта, через два тижні (24 грудня 1999 року) після набуття його чинності, Рада регіонів при Президентові України розглянула і прийняла відповідне рішення [10].

Один із важливих пунктів цього рішення стосувався розробки заходів щодо розвитку у 2000-2001 роках агросервісної та ринкової інфраструктури, виходячи з необхідності діяльності у кожному селі кооперативів з агросервісного обслуговування селянських господарств, заготівлі та збуту їх продукції, ринків, створення регіональних оптових та роздрібних торгових домів, запровадження публічних форм торгівлі матеріально-технічними ресурсами та сільськогосподарською продукцією. Органи прокуратури мали перевіряти факти безпідставної невидачі земельних сертифікатів селянам на руки, не укладення договорів оренди суб'єктами господарювання з селянами - власниками земельних паїв та невиплати орендної плати і вживати заходів щодо притягнення до відповідальності винних у цьому посадових осіб.

Останнім пунктом рішення вказувалося, що кошти для фінансування заходів Указу Президента України "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки" необхідно передбачати при формуванні місцевих бюджетів. Цим самим було поставлено під сумнів реальне виконання документа державної ваги в передбачених обсягах за рахунок мізерних місцевих бюджетів.

Також, незважаючи на вимоги з проведення комплексних землевпорядних робіт як основного інструменту супроводження реформ  Рада регіонів лише рекомендувала завершити протягом 2000-2001 років розробку по кожному КСП схем послідовності виділення в натурі земельних часток (паїв), їх узгодження з комісіями по реформуванню КСП та затвердження виконавчими комітетами сільських (селищних) рад. Ця, наче правильна на перший погляд, рекомендація зіграла фатальну роль і зводилася до появи величезного спротиву на першочергове виділення сміливцям в натурі земельних часток (паїв). У кращому випадку виділялися переважно найгірші за якістю землі, до того ж в недоступних і віддалених місцях від населених пунктів. Тоді наголошували: «Щоб іншим було наукою!», оскільки така дія відбувалася не в процесі науково обґрунтованого державного землеустрою і землевпорядкування, а за велінням комісій з реформування КСП, - фактично його керівника.

Проте, слід припустити, що коли б усі пункти згаданих Указу і рішення були підкріплені конкретними і реальними механізмами їх виконання і було б бажання в більшості народних депутатів прийняти пропоновані та інші необхідні закони, а у виконавчих структурах - їх виконувати, то, можливо б,  декларовані заходи стали реальністю. За таких умов сьогодні функціонували б переважно не приватно-орендні агрохолдинги, а ефективні селянські (фермерські) господарства, сільськогосподарські кооперативи, інші суб'єкти господарювання, засновані самими селянами. Відбувалася б реальна підтримка розвитку особистих підсобних (селянських) господарств громадян та селянських (фермерських) господарств. Функціонували б у кожному селі неприбуткові кооперативи з агросервісного обслуговування селянських господарств, заготівлі та збуту їх продукції. Діяла б вигідна для селян агросервісна та ринкова інфраструктура на регіональному і державному рівнях. Були б створені поблизу населених пунктів із земель запасу та резервного фонду громадські пасовища для випасання худоби. Всі громадяни України мали б змогу споживати органічні й екологічно чисті продукти вітчизняного виробництва. Можливо, стан із зайнятістю та демографією у сільській місцевості був би кращим за нинішній [11].

Насправді так звані «земельні реформування» було проведено в середовищі надуманої колективної власності на землю, якої не було і немає в жодній цивілізованій країні світу та й першій Конституції України (1996 р.) як незалежної держави і яка (колективна власність на землю) припинила своє тимчасове існування з 1 січня 2004 року на підставі прийнятого Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 11 грудня 2003 року № 1377. Тоді, коли ще не велися розмови про великі агрохолдинги, створювані механізми вказували на тенденції і передумови їх формування й появи. Їхніх зародків називали «великими землевласниками» під виглядом колективних господарств, де фактично майном та землею володіла і розпоряджалася керівна верхівка. Такі керівники за сприяння владних структур у переважній більшості стали основними засновниками реформованих господарств і орендарями майна та землі пайовиків. Пізніше, починаючи з 2000 року, як новоутворені приватні структури вони продавали свої корпоративні права надвеликому агробізнесу.

Таким чином, колективна власність на землю, проіснувавши майже 12 років в полі безкінечних псевдонаукових дискусій про можливість відродження українського селянства як генофонду нації, зробила свою чорну справу, перетворивши колишніх колгоспників на орендодавців віртуальних паїв, набутих через надуману колективну форму власності.

Як виняток, керуючись повноваженнями, наданими чинним законодавством обласним Радам народних депутатів, і маючи на Прикарпатті завершений перший етап реформувань (до прийняття 18 грудня 1990 року Земельного кодексу Української РСР і Закону України «Про форми власності на землю» від 30 січня 1992 року [19]), в єдиній Івано-Франківській області не було передано в колективну власність жодного гектара землі. Однак пізніше виконавчими органами влади було запроваджено надумані орендні земельні відносини із штучно подрібненими угіддями і розпочаті реформи було знівельовано.

Беручи до уваги викладене, доречно припустити, що під приводом введення ринкової економіки в сільській місцевості, переважно в інтересах зацікавлених суб’єктів агробізнесу і запланованої (під видом прискорення реформ), але необґрунтованої руйнації соціалістичного землеустрою, було підготовлено і прийнято відповідні Укази Президента України. Вони носили тимчасовий характер і, не розкриваючи засад та механізмів бажаних науково обґрунтованих трансформацій, не спричинили до декларованого розвитку сільських територій і не спрацювали на користь інтересів переважної більшості громадян України.

Слід також вважати, що некерована передача продуктивних земель в оренду великим компаніям через паї, в т.ч. іноземним, особливо під час дії мораторію на купівлю-продаж земель сільськогосподарського призначення, вказує на намагання заволодіти ними в неприродний спосіб. Тепер, під виглядом необхідності завершення «чудо-реформ», активно і прискорено форсується впровадження ринку (обігу) земель сільськогосподарського призначення, в т.ч. державної власності, та легалізації вже відчужених прав на розпайовані землі.

На жаль, історія повторюється. Благі наміри завершити земельну реформу можуть зазнати чергових невдач закономірно. Таке твердження обґрунтовується насамперед тим, що більшість громадян України досі не можуть усвідомити ні суті, ні змісту, ані кінцевої мети заявленої земельної реформи, адже до сьогодні законодавчо не визначено мету, етапи, завдання та механізми правового, економічно-фінансового, соціального і духовного розвитку реформ в Україні, а також шляхи їх забезпечення та реалізації.

Література

1.   Ковалів О.І. Земля та її природні ресурси — основа подальшої внутрішньої політики в Україні на рентній основі (реальна програма дій). / О.І. Ковалів //Землевпорядкування. - Київ. – 2003. - № 3 - Ст. 16-20.

2.   Ковалів О.І. Основні засади комплексної національної регуляторної політики з реалізації конституційних вимог в Україні щодо землі та її природних ресурсів – основного національного багатства (акцент на землях сільськогосподарського  призначення) / О.І. Ковалів // Земельне право України. – Київ. – 2006. – № 2. – С. 45–55.

3.   Квітневий (1985 р.) Пленум ЦК КПРС. / [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://ria.ru/spravka/20100423/225974123.html.

4.   Постанова Верховної Ради Української РСР “Про земельну реформу”. від 18 грудня 1990 року. / Відомості Верховної Ради УРСР (ВВР), 1991, N 10, ст.100.

5.    Ковалів О.І. Деякі причинно-наслідкові аспекти розпочатої земельної реформи в Україні (з власного досвіду). / О. І. Ковалів // Агросвіт № 6, березень 2013, - Ст. 5-10.

6.   Закон України “Про колективне сільськогосподарське підприємство”. / Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1992, N 20, ст.272.

7.   Постанова Верховної Ради України “Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі” від 13 березня 1992 року / Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1992, N 25, ст.355.

8.   Ковалів О.І. Роздержавлення земель шляхом їх паювання – першочерговий захід у здійсненні земельної реформи в Україні (з власного досвіду). / О. І. Ковалів // Агросвіт № 7, квітень 2013, - Ст. 20-27.

9.   Конституція України від 28 червня 1996 року. // Відомості Верховної Ради України, 1996, № 30.

10.  Рішення Ради регіонів при Президентові України від 24 грудня 1999 року / [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon.nau.ua/doc/?code=v0039210-99.

11.  Ковалів О.І. Прискорення реформування аграрного сектора економіки за Указом Президента України (з власного досвіду). / О. І. Ковалів // Агросвіт № 10, травень 2013, - Ст. 36-42.

SCIENTIFIC-JUSTIFICATION SPECIFICS BEGAN STARTED LAND REFORM IN UKRAINE

O. Kovaliv

The author’s scientifically grounded the system analysis was performed and a number research-based elaborations seeking a solution of the desired reforms and regulation of land relations in Ukraine, which have been repeatedly highlighted in the press at the national and regional levels

Key words: land management, market economy, reformation of the landed relations, natural resources, leases, interests.

              ***                         

Oleksander Kovaliv, Honorary planner Ukraine, Honorary Doctor of the Institute of Agroecology and Environmental NAAS, a member of the Public Council under Derzhzemahenstvi Ukraine, honored worker of agriculture of Ukraine. E-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів, Вам потрібно включити JavaScript для перегляду   Site: www.kovaliv.kiev.ua

____________________________________________________________

НАУЧНО ОБОСНОВАННЫЕ ОСОБЕННОСТИ НАЧАТОЙ ЗЕМЕЛЬНОЙ РЕФОРМЫ В УКРАИНЕ

А. Ковалив

Автором научной статье проведен системный анализ и обобщен ряд научно обоснованных наработок по поиску путей желаемого развития реформ и урегулирования земельных отношений в Украине, которые неоднократно освещались на национальном и региональном уровнях.

Ключевые слова: землепользования, рыночная экономика, реформирования земельных отношений, природные ресурсы, аренда, интересы.

              ***                          

Ковалив Александэр Иванович, Почетный землеустроитель Украины, Почетный доктор Института агроэкологии и природопользования НААН, член Общественного совета при Госземагентства Украины, заслуженный работник сельского хозяйства Украины.  e-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів, Вам потрібно включити JavaScript для перегляду , Site: www.kovaliv.kiev.ua