Аграрний тиждень (UA) від 14.03.2011-20.03.2011 № 09 [178] Ринок землі – за певних інтересів... Сьогодні одні форсують введення вільного ринку землі, хоча вже привласнено понад 5 млн. га родючих угідь, в т.ч. компаніями з іноземним капіталом. Інші категорично проти, не пропонуючи нічого. Верховна ж Рада днями проведе чергові парламентські слухання. Оскільки в Україні офіційно і публічно діяла і діє заборона (мораторій) на купівлю-продаж земель сільгосппризначення, то будь-яка розмова про утиски начебто набутих прав власності на землю різними ділками (так званими інвесторами) за тіньовими чи напівлегальними схемами є аморальною, недоречною і антинародною.
За таких умов підлаштування українського законодавства про ринок земель чи інших нормативних актів під можливу легалізацію сірих схем і привласнення родючих земель, звинувачуючи будь-кого у, буцімто, невідповідності українських напрацювань європейському законодавству, не має жодного права. Навпаки, парламент повинен створити прозоре і дієве законодавство з врегулювання сучасних земельних відносин, виходячи з українських реалій і глобалізації, яке б забезпечувало вирішення проблем лише комплексно і системно через відповідну державну регуляторну політику в розрізі конкретних інтересів. Ця політика в комплексі з іншими заходами повинна забезечуватись в кількох інтересах. В національних: • реальні права всіх громадян України на землю та її природні ресурси як співвласників Основного національного багатства; • доступ до відкритої інформації (геоінформаційна система, яка включає кадастрову) та одержання прибутків (перша рента) на користь суспільства; • гарантування продовольчої безпеки держави та повноцінне і якісне харчування кожного українця вітчизняними сертифікованими натуральними органічними екологічно чистими продуктами; • максимальну реалізацію надлишків сертифікованої продукції рослинництва і тваринництва, особливо продуктів харчування на зовнішніх ринках; • гармонійний розвиток сільських територій та поселенської мережі як невід'ємного середовища життя і праці українського селянства в системі розвитку всієї території держави і конкретного регіону; • чистоту довкілля, збереження і відтворення природної родючості ґрунтів, охорону і раціональне використання всіх земель та їх природних ресурсів; • якнайшвидше і безболісне виправлення помилок аграрних і земельних реформ, формуючи вітчизняні ефективні за розмірами і діяльністю господарські одиниці в конкретних природних, економічних і соціально-демографічних умовах, відповідно до комплексного державного землеустрою; • створення аграрним господарствам і підприємствам - учасникам реалізації державної агрополітики найкращих умов дешевого довгострокового кредитування та гарантій збуту виробленої продукції за вигідними цінами. В інтересах територіальної громади: • відновлення статусу повноцінної адміністративної території кожної громади (ради), в тому числі визначення меж селищ, сіл, хуторів, садиб; • право на реальне формування доходів місцевих бюджетів, у т.ч. за рахунок частини відрахованого з національних доходів (прибутків), і повноцінні видатки на реалізацію програм і планів адміністративно-територіального розвитку та охорони довкілля у відповідності до затвердженого проекту державного землеустрою даної території громади; • незаперечне право першочергового надання земель для ведення ефективних селянських і фермерських господарств за спрощеною системою на пільгових умовах у довічне успадковане володіння та довгострокову оренду членам територіальної громади, які постійно проживають та працюють на відповідній території громади; • право (50% голосу) спільно з органом державної влади продавати (відчужувати) у приватну власність сформовані масиви земель для використання за цільовим призначенням; • нести відповідальність, у тому числі фінансову, за нераціональне використання землі та її природних ресурсів у межах своєї території, якщо таке використання нижче від середнього рівня даного природно-економічного району. В інтересах власників-селян: • безперешкодно реалізувати своє право на ділянку (пай) щодо: одержання в натурі для ведення особистого селянського чи фермерського господарства; передачі в оренду добросовісному орендарю відповідно до вимог законодавства; відчуження до державної установи за ціною, вказаною в сертифікаті; передачі в спадщину або в довічне успадковане володіння родичам першої черги; • одержання щорічно протягом п'яти (до п'яти) років коштів на рівні 5% від вартості відчуженого паю (ділянки) на користь держави, якщо гроші за відчужену власність залишатимуться на депозитному рахунку такого власника-селянина в спеціалізованій державній фінансовій установі на цей час; • користуватись всіма благами, які створює територіальна громада в процесі розвитку території та надходжень від ефективного функціювання виробничо-господарських одиниць; • право на придбання у власність для особистого використання за цільовим призначенням масиву (масивів) земель сільгосппризначення; • безпечне і комфортне проживання, праця і відпочинок у чистому довкіллі, де гармонійно розвивається сільська територія та поселенська мережа. В інтересах усіх наявних та майбутніх селянських і фермерських господарств, а також молодих сімей: • право на безперешкодне одержання в натурі за спрощеною системою на пільгових умовах єдиним масивом належних ділянок (паїв), а також інших суміжних ділянок чи окремих масивів відповідно до проекту державного землеустрою у довічне успадковане володіння або в оренду (оренду з викупом) для ведення особистого селянського чи фермерського господарства; • одержання в державній спеціалізованій фінансовій установі дешевих довгострокових кредитів та гарантій збуту виробленої стандартизованої натуральної органічної екологічно чистої продукції рослинництва і тваринництва за вигідними цінами лише господарством – учасником реалізації державної аграрної політики; • право на залучення капіталів інших осіб, зацікавлених у сільськогосподарському виробництві, – лише на партнерських умовах. В інтересах існуючих та нових агропідприємств, кооперативів, агрохолдингів, їх засновників та учасників: • орендувати на довгостроковий термін землі державної, комунальної і приватної власності тільки в межах території одного колишнього реформованого господарства. Також допускається оренда земельних паїв (масивів) на території суміжних громад лише за відсутності бажаючих місцевих господарств орендувати їх (за рівних умов) і за умов одноголосного рішення всіх дорослих жителів такої територіальної громади; • право на придбання землі у власність громадянином України – засновником (співзасновником) вітчизняного сільськогосподарського підприємства (без іноземного капіталу), яке зареєстроване на території громади (ради), де знаходяться придбаванні землі для використання їх за цільовим призначенням у межах визначеного максимального розміру відповідно до затвердженого проекту державного землеустрою; • збереження прав на існуючу (наявну) оренду земельних паїв (ділянок) відповідно до чинних і лише добросовісних договорів оренди до закінчення терміну їх дії, якщо такі умови відповідають затвердженому проекту державного землеустрою; • одержання в державній спеціалізованій фінансовій установі дешевих довгострокових кредитів та гарантій збуту виробленої стандартизованої натуральної органічної екологічно чистої продукції рослинництва і тваринництва за вигідними цінами лише господарством – учасником реалізації державної аграрної політики; • право на залучення капіталів інших осіб, зацікавлених у сільськогосподарському виробництві, – лише на партнерських умовах. При цьому керівництво країни повинне визначитись: куди ідемо та чого хочемо досягти в кінцевому варіанті. А головне, збалансувати в ході реформи всі вищеназвані інтереси. Олександер КОВАЛІВ, кандидат економічних наук, Заслужений працівник сільського господарства України
|