Любов моя – ІСТИНА…

Нещодавно, розмовляючи з легендарним Українцем Дмитром Костянтиновичем МОТОРНИМ про сьогодення, мені чомусь згадався 66 сонет Вільяма Шекспіра у перекладі Дмитра Паламарчука...

Чим не сьогодення....

Вільям Шекспір 

Сонет 66

Стомившися, вже смерті я благаю,

Бо скрізь нікчемність в роскоші сама,

І в злиднях честь доходить до одчаю,

І чистій вірності шляхів нема,

І силу неміч забива в кайдани,

І честь дівоча втоптана у бруд,

І почесті не тим, хто гідний шани,

І досконалості ганебний суд,

І злу - добро поставлене в служниці,

І владою уярмлені митці,

І істину вважають за дурниці,

І гине хист в недоума руці.

Стомившись тим, спокою прагну я,

Та вмерти не дає любов моя.