«Проблеми завершення земельної реформи в Україні», чи - звершення...
Преамбулу (своєрідну увертюру) до статті у вигляді справедливого інтерв’ю під назвою: «Уповільнена хода земельної реформи» - «Дзеркало тижня. Україна» № 24 від 3 липня 2015 року із відомим й знаменитим академіком НААН України Леонідом НОВАКОВСЬКИМ, під чиїм керівництвом вийшло три редакції Земельного кодексу України, Володимир Чопенко виконав так:
«За чверть віку, відколи Верховна Рада проголосила початок земельної реформи, було і прискорення, і гальмування. Одна з найскладніших суспільних змін після набуття Україною незалежності то збочувала із путівця на узбіччя, то знову вирулювала на твердь. Тому цей шлях всіяний як позитивними віхами, так і негативними. Здобутком земельної реформи можна вважати безпрецедентну соціальну акцію — безоплатну передачу у власність селян майже 30 млн. га землі. Вартість її навіть за сучасним нормативним грошовим оцінюванням перевищує 950 млрд. грн. Водночас вигулькнули серйозні проблеми з охороною земельного фонду, який подрібнили на парцели. Ми остаточно знівелювали сівозміни, втратили рубежі та елементи контурно-меліоративної організації території. Ще й всучили у приватне користування 5 млн. га малопродуктивних, надміру еродованих і деградованих угідь замість того, щоб вилучити їх з активного сільськогосподарського обігу та законсервувати. Найсерйозніший соціальний негатив: селяни позбавлені права одержувати адекватну винагороду (орендну плату) за здачу власних наділів в оренду. Її розмір надміру мізерний — у межах 3%. Тоді як ставки орендної плати за нерухоме майно — будівлі, споруди, приміщення, земельні ділянки у межах населених пунктів — за останні роки істотно зросли. Та й Закон України "Про оренду землі" передбачає значно вищу стелю — до 12% її вартості. Попри квапливість чиновників запровадити ринок ріллі, шлях до нього буде тернистим. Не лише через соціальну складову, а й через відсутність ґрунтовної законодавчої бази.» Згадуючи пройдений етап новітніх земельних реформувань в незалежній Україні, почав перечитувати свої статті, зокрема окремі в Урядовому кур’єрі: 1993 «Приватизація землі – не самоціль...» 1996 Землю використовувати раціонально 2001 Хто реформує, а хто гальмує 2002 Земельна рента, або як забезпечити соціально-економічний розвиток через державну регуляторну політику щодо землі та її природних ресурсів 2003 Ринок землі чи ринкові земельні відносини 2004 Продавати чи почекати? 2005 У кого земля - у того влада ! 2009 Болючий ювілей земельної реформи 2011 "У кого земля - в того влада !" "Дебет-кредит" земельних інтересів 2014 Повноваження ресурсами приростають 2015 Конституція оминула чорноземи При цьому вважав і вважаю, що ми бачимо вихід з існуючого стану, - лише в комплексному розв’язання наявних проблем з позиції національних, державних, місцевих, приватних та інших інтересів. До-речі завтра (15 липня 2015 р. 14 год.) буде проходити круглий стіл на тему: «Проблеми завершення земельної реформи в Україні» в Національній академії аграрних наук України (м. Київ, НААН, вул. Васильківська, 37, конференц-зал, 2-ий поверх). Я підготував проект: «П’ять тезисних пунктів узгоджених позицій Інституту агроекології і природокористування НААН, а саме: 1. Щоб вести розмову про завершення земельної реформи, ми маємо чітко уявляти, якою є кінцева мета досягнення земельної реформи, - фактично аграрної, і що ми повинні, хочемо і можемо одержати в кінцевому варіанті. Натомість, лунає багато розмов про завершення земельної реформи шляхом впровадження ринку родючих земель. 2. Відсутність приватних сімейних фермерських господарств (мають займати не менше 50 відсотків ріллі в державі), які погосподарювавши неменше 10 років на власній землі і можуть прийняти виважене рішення про відчуження (продаж) свого господарства разом із землею, а також фактичне: різке скорочення робочих місць; деградація сільської поселенської мережі та опустелювання ряду територій, зменшення поголів'я худоби; монокультурність виробництва (зернові-олійні); зниження родючості ґрунтів через інтенсивність обробітку та неконтрольоване застосування хімікатів; не внесення органічних добрив на поля і т. д, дає нам підстави вважати передчасним запровадження пропонованого ринку родючих земель як начебто завершального етапу земельної реформи в Україні. 3. Тому спочатку необхідно в процесі науково-обґрунтованого землеустрою і землевпорядкування виправити допущені помилки і упущення та, перш за все, сконцентрувати увагу на формуванні в агроландшафтах економічно, екологічно і соціально ефективних землеволодінь, а саме: - понад 250 тис. приватних сімейних селянських (фермерських) господарств (родові, сімейні маєтки, які створюють молоді сім’ї), заснованих на особистій праці сім’ї як основи життєдіяльності людини в гармонії із навколишнім середовищем (на площі біля 10 млн. га малих масивів орних земель і 4-5 млн. га інших угідь), а також близько 5 тис. спеціалізованих селозберігаючих господарств різної форми господарювання і напрямків (переважно з найманими працівниками) загальною площею близько 10 млн. га високо цінних й високотоварних великих масивів ріллі. 4. В державі необхідно негайно прийняти відповідні нормативно-правові акти, які б були обов’язковими до виконання, і які б забезпечили в процесі науково-обґрунтованого землеустрою і землевпорядкування, також одночасно, удосконалення структури земельних угідь і напрямів господарської діяльності та збалансоване співвідношення між земельними угіддями, дотримуючись екологічної безпеки і рівноваги території в екосистемах. Для цього необхідно: · зменшити площу орних земель за рахунок ерозійно-небезпечних, деградованих, малопродуктивних і техногенно-забруднених сільськогосподарських угідь, заплав і прибережних захисних смуг водних об'єктів (на 5 млн. га), збільшивши площі: сіножатей, пасовищ, лісів, полезахисних лісових смуг та інших захисних насаджень, водоймищ тощо, відповідно до науково обґрунтованих показників з урахуванням регіональних особливостей і природно-кліматичних умов; - розширити ареал наявних територій та об'єктів природно-заповідного фонду (1,2 млн. га), створити умови для формування екомережі; · прописати регламенти екологічно збалансованих технологій землекористування, у тому числі спрямовані на розвиток органічного сільськогосподарського виробництва тощо. Лише за таких умов можливо забезпечити, також, виконання Національного плану дій щодо боротьби з деградацією земель та опустелюванням, концепцію якого схвалено Кабінетом Міністрів України від 22 жовтня 2014 року. 5. Для практичного здійснення відповідного науково-обґрунтованого землеустрою і землевпорядкування на місцевому рівні по всій державі та впровадження відповідних заходів, включаючи фінансування, необхідно утворити, в межах існуючої штатної чисельності різноманітних підрозділів виконавчої влади, дієву позавідомчу Національну земельну установу України з питань основного національного багатства (землі та її природних ресурсів), що перебуває під особливою охороною держави. В її функції мають входити такі три основні складові: - Національна кадастрово-реєстраційна система основного національного багатства України; - Національний фонд реформування і розвитку земельних відносин і природокористування в частині національних інтересів України; - Національний уповноважений орган моніторингу й контролю за використанням і охороною земель з позиції національних інтересів України. Запровадивши позавідомчу Національну земельну установу України, сформувавши ефективні та раціональні землекористування і удосконаливши структуру земельних угідь можливо говорити про завершення земельної реформи та впровадження ринку родючих земель. |
