|
Вершина Розуму і Слави… Доля мені подарувала чудову нагоду побути на Херсонщині декілька днів (як вічність) разом з скромною людиною - людиною - легендою, яка вийшла - з ЛЮДЕЙ; - живе - серед ЛЮДЕЙ і працює - для ЛЮДЕЙ… Звичайно - це дійсний всенародний Герой України, Двічі Герой Соціалістичної праці, голова Приватно-орендного кооперативу «Зоря» - Моторний Дмитро Костянтинович.
Як приклад. Скромно, приїхавши на ниві (в доброму стані машина і людяний шофер) до облдержадміністрації, роздягнувся в роздягалці... Всі, переважно, старші люди пізнавали, щиро віталися, кланялись… і запитували: «Чому ми так давно Вас бачили в цьому будинку?...»... Моторний відповідав повільно: «На-селі побільшало клопотів…, а тут, - напевно, також… Навіщо вам ще й наші…».
Чемно посидівши в приймальній, молода секретарка нас записала в книжку на прийом до голови… Побачивши, що сам Моторний в приймальні, Микола Михайлович Костяк ввічливо привітався, докоривши йому - чого не заходить «без стуку» і взагалі - чому не приходить…, запросив до великого кабінету де суворі зв’язківці, чи хтось інший… порались біля столу голови… У відповідь скромне: «У Вас, Миколо Михайловичу дуже багато справ і без мене, а я привик свої питання вирішувати самостійно і допомагати іншим… Тай сьогодні б не прийшов… - якби не зволікання із поновленням державного акту на право приватної власності та присвоєння кадастрових номерів на вже набуті нашим Приватно-орендним кооперативом у власність земельні ділянки під будівлями, господарськими дворами та спорудами (давно оформлено право власності на майно і одержано відповідні документи в БТІ)… Ми звертались до землевпорядних та місцевих органів влади, та це питання чомусь не вирішується»… Голова –, як годиться, взяв «проблему» на особистий контроль і гарантував, що все буде по-закону…
Знайомлячись з господарством, соціально-побутовим комплексом, найбільше мене вразило, коли в невеликій кімнаті Палацу культури рідного села Чорнобаївка, - Дмитро Костянтинович повільно взяв баян до рук і щиро, вдумливо та з глибокою відповідальністю і водночас якоюсь неземною тривогою (в часі й просторі) виконав авторський твір (роботу) - «Гімн Героїв»…
Оповитий такою сильною і якоюсь магічною аурою святості, впевненості в майбутнє і відповідальності за сьогодення – ХЛІБОРОБ продовжував чудово співати: - Герої, це легенда сьогодення, Турбота про щасливе майбуття. За нашу рідну неньку Україну Не пошкодують власного життя. За нашу рідну неньку Україну Якщо потрібно віддадуть життя...
Ця славетна людина-будівничий також є автором багатьох відомих віршів, гуморесок і пісень, а саме головне – автором збудованих по-мистецьки, по-розумному, з любов’ю – численних будівель і споруд (без проекту – як любить повторювати ГЕРОЙ) та людських осель і щасливих доль всіх тих – хто мав і має честь бути поруч…
Григорій Сковорода точно б сказав, що: «… ця сродність Дмитра Моторного з рідною землею і з простими людьми, - в мить творіння добра дарувала ВЕЛИКОМУ, МУДРОМУ й надто МОТОРНОМУ УКРАЇНЦЮ – СПРАВЖНЄ ЩАСТЯ…
Тож: Щасти Вам, вельмишановний Дмитре Костянтиновичу, вашим рідним і близьким - в усьому і назавжди !!! |
