В комплексі цих першочергових заходів необхідно законодавчо схвалити новий Земельний Кодекс України, узгодивши його із Національною (Державною) Концепцією і Програмою подальших земельних відносин та здійснення природокористування, особливо в сільськогосподарському виробництві, поставивши їх в основу всіх інших правових, економічних, соціальних, природоохоронних  тощо, визначивши подальші кроки владних органів держави (включаючи податкові та бюджетні).  

Вважаю, що одночасне і термінове впровадження такої реальної політики і економіки земельних відносин та природокористування дасть можливість, також, здійснити механізми інших заходів щодо виходу України з “боргової ями”, в тому числі перед власним народом.

Адже питання землі та природокористування - це питання національної безпеки України.

Чому необхідно корегувати хід земельних та аграрних реформувань в Україні?

Володіючи 60.4 млн. га землі в межах кордону, яка в буквальному розумінні слова “начинена” корисними природними ресурсами, громадяни України, поки що, не відчули реальної власності свого багатства і користі від нього в  цілому, й зокрема.

Необхідні реформи так і не відбулися.

Пропоновані земельні реформи було звужено до аграрних і зведено до утвердження надуманої колективної форми власності та ілюзорного “роздержавлення” шляхом паювання земель переданих в колективну власність.

Добившись передачі земель тільки в колективну власність, обманюючи людей про можливий вільний вибір різних форм власності, в даний час  понад 25 млн. га  угідь не державні, та й ще не приватні. Адже в Конституції України відсутня колективна власність.

“Реформовані” господарства не можна вважати тими дієвими клітинами приватного аграрного сектора економіки

Внаслідок створення на території України, в переважній більшості, великих непрацюючих сільгосп “товаровиробників” та впровадження абстрактних “внутрігосподарських” орендних відносин, також не вирішено основних завдань перспективного комплексного розвитку кожної конкретної території, формування науково-обґрунтованих, стабільних, а не спонтанних (великих чи малих) господарств, перехід на реальні ринкові засади функціонування аграрного та інших секторів економіки тощо.

Це не дивно, бо в Україні відсутня будь-яка прозора і зрозуміла Концепція подальших реформ, і громадяни не знають, чого очікувати.

Тупикова ситуація законодавчого простору також тому, що спотворено поняття та зміст самого слова “земля”.

Коли депутати, міністри, вчені вживають слово “земля”, то розуміють “поле” чи “ґрунт”, а коли кричать слово “село”, то вважають “Колхоз” чи “Совхоз”, і навпаки. А що таке “в нашому колхозє два-три села” ?

Одночасно, люди справедливо запитують: “Чому ми говоримо також, - земля під будинком, під ставком, під лісом, - землі міст, військових, курортів і т.д., і як тоді розуміти земельні реформи ?..”

Тому, під “землею України” необхідно розуміти увесь простір в межах кордону України - до центра Землі та в Космос (X.Y.Z.). З відповідним описом (кадаструванням) властивостей і цільового використання кожного квадратного та кубічного дециметра (метра) землі та її природних ресурсів.

Цього ж вимагає Конституція України, де – земля та її природні ресурси є об’єктами права власності Українського народу і являються основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Ось чому питання землі повинні також розглядатись, перш за все, як основа життєдіяльності та національної безпеки для українського народу. Без цього неможливі жодні подальші кроки в державотворенні.

Які орієнтири подальших земельних реформувань?

Земельні ділянки та інші об’єкти, не маючи здатності переміщуватися, виступатимуть як нерухомість. Одночасно існуватиме суттєвий зв’язок між різними категоріями земель, особливо щодо управління територіями та перспективного їх розвитку.

Подальші земельні реформування набудуть суттєво нового змісту і форм, які випливатимуть з інтересів усіх громадян України, а не тільки окремих кланів чи політичних угрупувань.

Програмні засади базуватимуться на Конституції України, існуючих і перспективних  законодавчих та інших нормативних документах України, а також глибокому аналізі стану справ та об’єктивній необхідності впорядкування змісту і ходу подальших земельних реформувань на Україні.

В цих Програмних засадах, на відміну від інших програм, земля розглядатиметься комплексно в різних галузях народного господарства в правовому, економічному, екологічному та соціальному планах з конкретизацією особливостей і властивостей тієї чи іншої території.